Ч. 5. Розбiр про сенс життя. Iнтервью

Бог бере у мене інтерв'ю:

Бог:
- Для чого повинні жити інші люди?

Я:
- Для того, аби розмножуватися. М'ясо повинно народжувати м'ясо.

Бог:
- А ти? Теж м'ясо?

Я:
- Поки я лежу і нічого не роблю - так. Я теж м'ясо.

Бог:
- А коли ти чимось займаєшся - хто ти?

Я:
- Коли я займаюся улюбленою справою, я - душа.

Бог:
- У чому твій сенс життя?

Я:
- Щоби займатися улюбленою справою.

Бог:
- А у чому сенс життя інших людей?

Я:
- Щоби розмножуватися. М'ясо повинно народжувати м'ясо.

Бог:
- Тобі не здається, що між тобою і людьми - велике непорозуміння?

Я:
- Так, очевидно.

Бог:
- Тоді як же ти зможеш їх воскрешати? Якщо ти елементарно не розумієш їх.

Я:
- Я не знаю, що з цим робити.

Бог:
- А що говорять люди, для чого вони живуть?

Я:
- Вони говорять, що живуть заради кохання.

Бог:
- А ти кохаєш кого-небудь?

Я:
- Ні.

Бог:
- Для чого потрібне кохання?

Я:
- Для того, щоби розмножуватися. Щоби м'ясо народжувало м'ясо.

Бог:
- Ти хочеш кохати?

Я:
- Ні.

Бог:
- Чому?

Я:
- Тому, що я не хочу розмножуватися. Я не хочу народжувати м'ясо.

Бог:
- А можна просто кохати, і нікого/нічого не народжувати?

Я:
- Можна.

Бог:
- Ти хочеш кохати?

Я:
- Ні.

Бог:
- Чому?

Я:
- Тому що я хочу займатися улюбленою справою.

Бог:
- Для чого?

Я:
- Щоби приносити людям користь.

Бог:
- Не кохаючи? Безсердечно приносити користь?

Я:
- Так.

Бог:
- Тобі не здається, що щось у твоїй голові не так?

Я:
- Здається.

Бог:
- Що саме тобі здається?

Я:
- Очевидно, що я не розумію людей. А виходить, що усі мої мрії приносити людям користь - марні.

Бог:
- А ти хочеш їх розуміти?

Я:
- Так, очевидно, без цього не обійтися.

Бог:
- Ти хочеш кохати?

Я:
- Кого?

Бог:
- А кого ти хотів би кохати?

Я:
- Ну... Брата, наприклад.

Бог:
- Для чого?

Я:
- Я не знаю.

Бог:
- Ти хотів би заради нього жити?

Я:
- Не знаю. Навіщо?

Бог:
- А Людмилу ти кохаєш?

Я:
- Так.

Бог:
- Ти хотів би жити заради неї?

Я:
- Навіщо? Я їй не потрібен, очевидно... Вона прекрасно живе без мене. Вона щаслива, у неї діти. Вона живе заради них.

Бог:
- А ти хотів би, щоби вона жила заради тебе?

Я:
- Для цього їй треба жити разом зі мною. І покинути своїх дітей, щоби жити заради мене.

Бог:
- Ти егоцентрист.

Я:
- Так.

Бог:
- І ти думаєш, це допоможе тобі розуміти людей?

Я:
- Ні.

Бог:
- Чому?

Я:
- Тому що без улюбленої справи я почуватимуся просто м'ясом.

Бог:
- Тоді для чого тобі Людмила поруч?

Я:
- Не знаю.

Бог:
- Це тупик.

Я:
- Так.

Бог:
- Ти бачиш вихід?

Я:
- Ні.

Бог:
- Ти хочеш кохати?

Я:
- Навіщо?

Бог:
- А навіщо люди кохають?

Я:
- Щоби м'ясо народжувало м'ясо.

Бог:
- Очевидно, з таким підходом до сенсу життя, ти не навчишся воскрешати ні людей, ні себе.

Я:
- Так, згоден.

Бог:
- Треба щось міняти.

Я:
- Так.

Бог:
- Ти хочеш розуміти людей?

Я:
- Так.

Бог:
- Ти хочеш кохати, як кохають вони?

Я:
- Це обов'язкова умова?

Бог:
- Так.

Я:
- О, Боже...

Бог:
- Ти самотній?

Я:
- Факт.

Бог:
- Ти страждаєш від почуття самотності?

Я:
- Ні.

Бог:
- Чому?

Я:
- Тому, що я не хочу страждати від того, від чого я отримую насолоду.

Бог:
- Ти дійсно отримуєш від цього насолоду?

Я:
- Так.

Бог:
- Чому?

Я:
- Тому, що на мене ніхто не кричить, і ніхто не мотає мені нерви.

Бог:
- Ти вважаєш скандали обов'язковою складовою життя удвох?

Я:
- Усі скандалять, і мотають одне одному нерви. А потім лягають у ліжко, і займаються сексом.

Бог:
- Але ж Людмила не мотала тобі нервів.

Я:
- Вона сестра, а не коханка.

Бог:
- Але ж заради сестер та братів не живуть, а живуть заради коханців, так?

Я:
- Очевидно.

Бог:
- Ти хотів би собі коханку чи коханця?

Я:
- Боже, упаси. Ні.

Бог:
- А займатися сексом?

Я:
- Навіщо? Я прекрасно без цього живу.

Бог:
- А обійматися?

Я:
- Для цього достатньо сестри або брата.

Бог:
- Але ж заради обіймів не живуть, чи не так?

Я:
- Ну он, матері заради своїх дітей живуть.

Бог:
- Ти хотів би дітей?

Я:
- Боже упаси, ні.

Бог:
- А кого ти хочеш?

Я:
- Я не знаю. Я вже не хочу ні сестри, ні брата, нікого не хочу.

Бог:
- Ти радий сам собі?

Я:
- Коли займаюся улюбленою справою - так.

Бог:
- А коли ти просто м'ясо?

Я:
- Ні.

Бог:
- Для чого повинні бути раді самим собі інші люди?

Я:
- Я не знаю.

Бог:
- Для чого повинен бути радий сам собі ти?

Я:
- Щоби приносити людям користь.

Бог:
- Але ж ти не розумієш їх.

Я:
- Так.

Бог:
- Ти аромантик?

Я:
- Виходить, що так.

Бог:
- Ти почуваєшся неповноцінним?

Я:
- Ти мені про норми суспільства? Ні.

Бог:
- Але ти не розумієш людей.

Я:
- Так.

Бог:
- Як же ти навчишся їх воскрешати?

Я:
- Хай самі вирішують, для чого їм жити.

Бог:
- А для чого хочеш жити ти?

Я:
- Заради улюбленої справи, заради Республіки.

Бог:
- Ти хотів би кохати у майбутньому, коли досягнеш цього?

Я:
- Я не знаю.

Бог:
- Ти хотів би залишатися усе життя самотнім?

Я:
- Не знаю.

Бог:
- Але ти хотів би, щоби тебе любило багато людей?

Я:
- Так.

Бог:
- Заради цього варто тобі жити?

Я:
- Так.

Бог:
- Ти дитина?

Я:
- Так.

Бог:
- Ти хотів би подорослішати у майбутньому?

Я:
- Не знаю.

Бог:
- Для чого живуть діти?

Я:
- Щоби їх кохали за те, що вони існують.

Бог:
- А ти хотів би у майбутньому кохати дітей?

Я:
- Не знаю. Для цього треба подорослішати, мабуть.

Бог:
- А діти можуть кохати інших дітей?

Я:
- Не знаю. Думаю, що ні.

Бог:
- А кохати дорослих діти можуть?

Я:
- Не знаю. Думаю, що так. Я ж любив свого батька... Я боготворив його, дихав ним.

Бог:
- Ти хотів би когось кохати?

Я:
- Нових батьків?... Не знаю. Думаю, що так.

Бог:
- Яким ти бачиш нового батька?

Я:
- Не менш, аніж той, що був.

Бог:
- Ти хотів би нового батька?

Я:
- Не знаю. Можливо, мені достатньо буде і брата для цього...

Бог:
- Ти хочеш, аби Алекс жив заради тебе?

Я:
- Так.

Бог:
- Навіщо?

Я:
- Щоби всі мої мрії втілилися у життя.

Бог:
- А як щодо його мрій?

Я:
- У нього є мрії?

Бог:
- А ти спитай.

Я:
- Спитаю.

Бог:
- Ти хочеш заради нього жити?

Я:
- Навіщо?

Бог:
- А якщо його сенсом життя будеш ти?

Я:
- Я хочу, аби так було.

Бог:
- Ти хочеш заради нього жити, якщо він буде жити заради тебе?

Я:
- Навіщо я йому? Що він буде зі мною робити?

Бог:
- Спитай у нього... Він же знає, що таке кохати "просто так".

Я:
- "Просто так"...

Бог:
- Так.

Я:
- Не вірю.

Бог:
- Чому?

Я:
- Тому що кохати "просто так" - це значить кохати власні почуття, а не людину.

Бог:
- А якщо ти помиляєшся?

Я:
- Хай навчить мене кохати його. Так, щоби я відчував у цьому сенс життя.

Бог:
- Ти хочеш кохати його?

Я:
- Так.

Бог:
- Навіщо?

Я:
- Там побачимо.

Бог:
- А ще когось, окрім Алекса, ти хотів би кохати?

Я:
- Щоби жити разом?

Бог:
- Щоби кохати, чи обов'язково жити разом?

Я:
- Якщо кохати усіх на відстані, то тоді я все життя кохатиму людей отак, як зараз. Не розуміючи їх. Кохаючи усіх, і нікого конкретно. Живучи для усіх, і ні для кого конкретно.

Бог:
- Це погано?

Я:
- Так.

Бог:
- Ти хотів би жити з кимось разом?

Я:
- Так.

Бог:
- Бо ти почуваєшся самотнім?

Я:
- Ні.

Бог:
- Тоді для чого?

Я:
- Щоби навчитися страждати від самотності, коли їх немає поруч.

Бог:
- Ти хочеш навчитися страждати від кохання?

Я:
- Так.

Бог:
- Ти хочеш кохати?

Я:
- Виходить, що так.

Бог:
- Ти хочеш жити заради кохання?

Я:
- Ні.

Бог:
- Чому?

Я:
- "Бо віра без справ - мертва".

Бог:
- Ти хочеш жити заради улюбленої справи?

Я:
- Так.

Бог:
- Щоби цим проявляти своє кохання до своїх коханих людей?

Я:
- Це потрібно мені самому. Щоби почуватися реалізованим.

Бог:
- Для самореалізації у творчому плані тобі кохані люди потрібні?

Я:
- Ні. Кохані люди мені потрібні для того, щоби почуватися людиною... Щоби розуміти інших людей.

Бог:
- Щоби розуміти, для чого вони живуть, окрім розмноження?

Я:
- Так.

Бог:
- Ти хотів би у майбутньому мати дітей?

Я:
- Не знаю. Можливо, потім, років через сорок. Ну, хай через тридцять.

Бог:
- А якщо захочеться раніше?

Я:
- Захочеться не раніше, аніж я буду почуватися реалізованим у творчому плані.

Бог:
- Ти хочеш іще сорок років жити, не розуміючи людей? Ще сорок років жити, так і не навчившись їх воскрешати?

Я:
- А як же далай-лами? Вони монашествують, читають молитви, виліковують людей, але при цьому своїх дітей не мають. Тільки послідовників.

Бог:
- Виліковувати людей і воскрешати -  це одне й те саме?

Я:
- Думаю, що так, дуже близько. Але вони лікують тіло, але не душу. А воскресіння починається з лікування душі.

Бог:
- Гадаєш, вони розуміють людей?

Я:
- Не знаю. Думаю, що ні.

Бог:
- Ти хочеш навчитися виліковувати людей?

Я:
- Не знаю. Спершу я хотів би просто стати знаменитим та багатим. А там буде видно, чи виникне у мене бажання виліковувати фізично.

Бог:
- Чи можливо навчитися воскрешати фізичне тіло, не навчившись спершу виліковувати його, поки воно живе?

Я:
- Гадаю, що дійсно, треба спершу навчитися виліковувати фізично.

Бог:
- А самого себе? Своє власне тіло?

Я:
- Навчуся.

Бог:
- Коли?

Я:
- Коли мої мрії почнуть здійснюватися. Коли стану знаменитим та багатим.

Бог:
- Але ж для того, щоби навчитися лікувати людей і себе, багатства та слави не треба? Апостоли не були багатими, але лікували.

Я:
- То вони, а то я. Багатство та слава мені потрібні не для того, щоби лікувати когось, а для самого себе.

Бог:
- Для чого?

Я:
- Для того, аби упевнитись, що це можливо.

Бог:
- А якщо стати багатим та відомим на весь світ буде неможливо, чи будеш лікувати людей?

Я:
- Ні. Тоді мені на всіх начхати.

Бог:
- Бо тоді начхати навіть на самого себе?

Я:
- Так. Багатство та слава мені потрібні для того, щоби самому воскреснути. Щоби повірити, що для мене та Тебе можливо усе.

Бог:
- А чи хотів би ти спершу навчитися лікувати людей, а потім завдяки цьому стати знаменитим та багатим?

Я:
- Ні. Мені цей шлях нецікавий. Я хочу спершу стати знаменитим та багатим, а потім тільки лікувати та воскрешати живих та мертвих.

Бог:
- Хай буде по-твоєму.

Я:
- Амінь.

18.01.2017, 07:29