Дарина. 12. Подаруй принаймнi нiч...

Подаруй принаймні день,
Подаруй принаймні тиждень,
Подаруй принаймні рік,
Подаруй мені життя.
Хочу чути стук сердець,
Хочу дихати тобою.
Хочу кожен день завжди
Із тобою бути я.

Уяви собі, що я
Не закоханий нітрохи...

   Такі слова я написав учора увечері, маючи на думці написати цілу пісню, але на пісню не вистачило, бо стисло у грудях, і полилися сьози. Голова ледь не розкололася надвоє від  думок. Я задав собі питання: а що я, власне, відчуваю до тебе?... Так, здається, я пишу тобі зараз листа. Тепер уже не про тебе, а до тебе...

   Так що я відчуваю до тебе?... Як назвати ці почуття?...

   Коли я бував закоханий у когось чи захоплений кимось - я одразу давав назву: я закоханий, або захоплений.

   Коли когось люблю, то я просто кажу, що люблю.

   Коли ціную, то кажу, що ціную.

   А тобою я просто дихаю... І без тебе не можу дихати. Бо ти моє Повітря. Ти моя Наснага. Ти мій Спокій. Ти моя Посмішка... Я навіть не можу сказати, що я закоханий у тебе, бо це занадто поверхневе почуття для того, що відчуваю до тебе я. Я не знаю, як називається це почуття, яке я відчуваю до тебе. Я можу лише описувати симптоми, але не знаю назви діагноза...

   І хворим тобою я себе теж не відчуваю. Коли я кимось хворів, я казав собі: "Я хворію".

   А тобою я дихаю... Від тебе беру спокій та наснагу. Тобою оздоровлююся. Але я не знаю, яким одним словом назвати усе це... Не закоханий, не захоплений, не хворий... А який тоді?...

   Кохання - це коли ми удвох. Коли я тобі віддаю. І коли беру від тебе. А коли один?... То що це?...

   Можна використати банальні слова: "немов птах з одним крилом"... Так, бо без тебе я не відчуваю у собі сил для польоту, а з тобою - відчуваю... З тобою я почуваюся великим, сильним... Най-най-най, з усіх на світі. І все здається можливим, усе здається по плечу. Бо є ти поруч, у моїх обіймах. Якою я дихаю... Від якої я беру стільки сил. Коли ти обіймаєш мене, коли цілуєш легеньким доторком, немов вітер, вдихаючи в мене свою Душу... Коли торкаєшся своєю Душею до моєї Душі, і стає затишно... Коли твої обійми огортають мене теплом, немов крилами Янгола, і я почуваюся захищено, почуваюся коханим... І це зцілює мене. Бо я знаходжу у тобі нарешті спокій... Спокій, у який я кидаюся, падаю з головою, і пливу, немов би по великій ріці, яка несе мене кудись, а наді мною пливуть біленькі легенькі хмари, і сяє сонце... І так спокійно на Душі, як ніколи... І я дихаю цим спокоєм, вбираю його в себе кожною клітиною, відпочиваю, нарешті, і відчуваю, як потроху набираюся сил...

   А коли тебе немає, то все це зникає, і я знову відчуваю, як мені тяжко усе на світі. Тяжко навіть пальцем поворухнути, тяжко думати про щось, тяжко зосередитися, тяжко усе... Бо не вистачає сил, не вистачає кисню...

   Бо ти мій Кисень...

* * *

   Про усе це я думав у собі, намагаючись знайти слова для пісні, яка так і залишилася недописаною... Потім втомився думати, і просто слухав у навушниках пісню "Краски - Я буду ждать тебя всегда, любимый мой"... Вона крутилася безкінечно, і я слухав її, слухав... До отупіння, доки не вимкнули світло, доки не веліли лягати спати.

   Я вимкнув пісню, ліг, і почав шепотіти твоє ім'я, гукати тебе, шукаючи тебе поруч, аби обійнятися з тобою...

   І раптом - о диво, - я відчув, як мене огорнуло тепло... Так само, як було з тобою. І в мені нарешті настав спокій... Тепло і спокій огонули мене, і я почав дихати цим теплом, цим спокоєм, продовжуючи шепотіти твоє ім'я, і обіймаючи тебе подумки... Стало легше, але не вистачало твоїх слів, твого шепоту, твоїх поцілунків... Але все одно стало значно легше. Бо я відчував тепло обіймів, мені стало затишно і спокійно...

   Я швидко заснув, і довго спав: коли прокинувся, то на годиннику було майже дев'ять. Але і після того як прокинувся, то ще лежав, і продовжував дихати спокоєм, відчуваючи ті самі обійми... Такі самі, які були і з тобою... І мені було спокійно і легко, нарешті, бо я знову відчував, як повертаюся до життя...

   Я не знаю, яким словом називаються мої почуття до тебе, моє відношення до тебе. Я просто дихаю тобою... А коли дихаю, то повертаюся до життя, і відчуваю, як оздоровлююся...

   Чомусь ти маєш наді мною таку владу. Владу над моїм життям... Можливо, ти узяла її в свої долоні у ту мить, коли торкнулася своїми теплими пальцями до моєї Душі і спитала: "Як ти?"...

   Як я?... З тобою - дуже добре... А ти?

10:13, 19.05.2017
Кар'яле Лібертус Свідок