Видiння. Покажи поранену долоню

07:31
   Щойно у мене було видіння. Точніше, я дещо почув...

   Але розкажу спочатку.

   Я щойно лежав у своїй постілі, маючи на думці подрімати. І щось крутилося у мене у голові, якісь спогади та думки. Власне, переважно думав про Дарину та про Ельві, і більше про Ельві... Думки були хорошими, задумливими...

   І раптом ни з того ні з сього я побачив себе малою дитиною, років шість. І в мене була поранена долоня, і текла кров, вона просто заливала долоню, і вже стікала на землю. І тут мій батько прошепотів мені у ліве вухо, досить чітко і ясно: "Покажи!" Він мав на увазі, щоби я показав йому свою поранену долоню, щоби він міг її загоїти, та надати першу допомогу. І я вже зібрався простягнути йому долоню, показати рану, як видіння обірвалося.

* * *

   Найперше, що я усвідомив - то що був голос не мого батька, тобто, не САВа. Бо, по-перше, він ніколи не говорив українською мовою, бо не знав її. А це слово ("Покажи!") було промовлене саме українською мовою. По-друге, у нього був не такий голос, це не його тембр... Звісно, я не пам'ятаю голоса мого батька САВа, бо я його востаннє чув коли мені було 9 років, але я просто розумію, що це був не його голос, не його швидкість мови, не його усе. Хіба що тільки любов... Але я не пам'ятаю, щоби мій батько САВ колись переймався моїми ранами...

   Але при цьому у видінні я точно знаю, що Той, Хто зі мною щойно був і говорив зі мною - був мій батько. Це був не вітчим, не якийсь добрий дядько, це був саме мій батько. Я в цю мить добре знав, що Він є саме мій батько, а я є саме Його дитиною. І він мене дуже кохав... Кохає... У Його голосі, і в тому, як саме Він нахилився наді мною, щоби подивитися на мою рану - було стільки кохання до мене... Це просто космос Кохання. І я почувався коханою дитиною.

   Це було так добре... Настільки дивовижно і зворушливо...

   У мене досі серце у захваті. Це просто щось захоплююче було, дивовижне.

   Тепер буду намагатися усвідомити, що це таке було щойно...

07:46, 21.05.2017
Братіслав Лібертус Свідок


П.С.: 08:08
Щойно усвідомив, що мені стало легко дихати, і біль та важкість з серця зникли. Самі по собі...
Що хочеться? Хочеться тільки поспати трохи, просто відпочити досхочу. А потім хотілося би у бій, до улюбленої роботи... Але спершу поспати.
До речі, треба ковтнути фітоседу, поки згадав. І потім ніжитися в постілі, до добрих новин. І потім в бій, у роботу. Тату! Хочу працювати, скучив за роботою. Обридла хандра. Хочу Жити.


"Віра, що воскрешає з мертвих"