Дарина. 15. Забув, для чого...

   У мене таке відчуття, ніби я знову забув, для чого жити...

   Знову занурився у безкінечний перегляд фільмів... І зараз піймав себе на тому, що я навіть забув, які фільми сьогодні дивився, і про що вони були...

   А ні, назви згадав. Зранку дивився "Поющие в терновнике. Пропавшие годы". А зараз подивився одну серію фільму "То мужчина, то женщина". І зрозумів, що вони пройшли мимо мене, мимо моєї уваги. Бо я був десь у прострації...

   Можна вимкнути фільми, і я навіть не зверну на це уваги. Тому що усе одно сюжети фільмів проходять мимо мене. Я дівлюся на екран, там рухаються картинки, а я дивлюся так, ніби це зовсім не фільм, а просто горить вогонь, і я дивлюся на цей вогонь, як рухаються його язички полум'я... Думки усі вимкнені.

   Який сьогодні день? Субота... На годиннику 19:16.

   Я навіть не можу назвати це втомою. А може це дійсно втома... Я просто як розряджена батарейка. Намагаюся пригадати, чи я їв щось сьогодні... Так, їв. Зранку чай з булочкою, і вдень тарілка супу.

   Нічим не хочеться займатися... Я забув, що мене цікавить у цьому світі. Забув, для чого живу...

   Забув... І мені це не подобається. Я хочу згадати... Штурхаю самого себе подумки, і кажу паролі: "Ну-бо, згадай! Карелія, ліввики, вепси, саами..." Так, саами та вепси. Але ці паролі чомусь не діють уже... Чомусь не діють. Вони втратили сенс, перестали звучати... Або щось у мені просто вимкнулося.

   І тільки десь там, у глибині цієї внутрішньої гробової тиші, тихо-тихо звучить ім'я "Дарина"... Я кажу йому: "Замовкни... Залиш мене у спокої."

   Хоча я і так спокійний... Аж занадто. І це мені не подобається. Бо я хочу дихати, жити, діяти... Писати, працювати, бути зануреним з головою, і забувати про все на світі, окрім того, що саме я роблю, і заради чого я усе це роблю.

   Але сьогодні, зараз, я раптом усвідомив, що забув, для чого жити... Я навіть не пам'ятаю, скільки часу минуло від початку моєї прострації. Може тиждень, може місяць, може день... Я не знаю. Яке сьогодні число? 27-е травня... Рік? 2017-й... А...

   Хочу закрити очі, і заснути... Спати довго-довго... Але мені не подобається це. Мені не подобається те, що зі мною діється. Я не хочу спати. Я хочу діяти. Хочу... але не можу згадати, як. І для чого то мені... Якщо сенс життя втратився.

19:30, 27.05.2017
Кар'яле Лібертус Свідок


Копія: http://blog.i.ua/user/3492721/2019186/
Мітки: 2017, братіслав лібертус свідок, дарина, хроніка, шукаю людину