Довiряю усiм, кому довiряе Жанна

   Віра, яка зрушує гори

   Я сьогодні написав Жанночці. Попросив у неї допомоги. На щастя, вона виявилася онлайн, і ми поговорили. Багато пояснювати їй не довелося, вона і так усе зрозуміла, тому відгукнулася одразу ж, і запропонувала кілька варіантів, як можна мені допомогти. Я погодився на усі. Вона спитала дозволу пересилати мого листа усім, хто може допомогти, і я дав згоду, доклавши також і номер мобільного про всяк випадок: сказав, що я довіряю усім, кому довіряє вона.

   Щоправда, виявилося що деякі види допомоги я не зможу прийняти зогляду технічних сторін, але, принаймні, зажевріла хоч якась надія... "Безвихідних ситуацій не буває" - це найперше, що сказала мені Жанночка. І я вдячний їй за ці слова.

   Ми ще поговорили потім. Про мою творчість. Після цього вона зрозуміла, що проблема значно більша, аніж просто гроші... Гроші зібрати було би значно легше. Хоч і невеликі, але значно легше. Але я не хочу просто грошей. Я хочу знати, що я не для тумбочки працював останні вісім років. Так, гроші мені треба, але я волів би заробити їх, а не просто зібрати. Якщо просто збирати, то для чого я тоді взагалі живу?... Я хочу відчувати сенс свого життя, а не просто отримувати допомогу. Хочу змінити світ...

   Вона мене зрозуміла... І замислилася.

12:00, 19.07.2017
Братіслав Лібертус Свідок