Про паралiч очей, та iшемiчний iнсульт

   Віра, яка воскрешає мертвих


   Параліч очей... Ніколи не замислювався, що таке буває, і вже точно не думав, що таке може статися саме зі мною. Тепер листаю інтернет, і пошуках відомостей: що це таке, звідки воно буває, як його лікувати, і що буде, якщо не лікувати...



   Отже, основними супроводжуючими ознаками паралічу очей називають птоз (опущення повіків) та мідріаз (розширення зрачків). Слава Богові, птоз мене минув: повіки рухаються нормально; а от мідріаз - у наявності... Ось чому у мене невпинне відчуття втоми очей, і постійна сонливість: бо очі попросту не відпочивають, бо не звужуються зрачки під час сну...



   Одною з причин паралічу очей називають ішемічний інсульт.



   Про ішемію Вікіпедія пише:

   "Ішемія — зниження кровопостачання чи повне його припинення у тканинах, що призводить до нестачі кисню і глюкози, необхідних для клітинного метаболізму.

   Причиною ішемії найчастіше є звуження чи закупорка судини. Вони можуть виникати наприклад, при тромбозі чи емболії. Стійке звуження називають стенозом, наприклад при атеросклерозі чи облітеруючому ендартеріїті. Іноді ішемія може виникати через функціонально обумовлені звуження, при хворобі Рейно чи шоковому стані."



   Сподіваюся, що версію з хворобою Рейно я можу відкинути. Сподіваюся... Втім, вибираючи між тромбозом та емболією при атеросклерозі або при аблітеруючому ендартеріїті (о Боже, я це навіть вимовити одразу не можу), мені тяжко вибрати більш симпатичний собі варіант... Але щось мені підказує, що тромбоз можна відкинути, - зогляду відсутності у мене шкідливих звичок, таких от як: паління тютюну, чи вживання алкоголю... Про інші варіанти почитаю пізніше.



   Тепер про інсульт (знов цитую Вікіпедію):

   "Інсульт (апоплексія; лат. insultus — «наскок, напад, удар»; др.-греч. apoplyksia — «параліч») — гостре порушення мозкового кровообігу (ГПМК), що спричинює ушкодження тканин мозку і розлади його функцій. До інсультів відносять інфаркт мозку (ішемічний інсульт), крововилив у мозок (геморагічний інсульт) і субарахноїдальний крововилив (САК)[1], що мають етіопатогенетичні та клінічні відмінності. Інсульт — друга за частотою причина смерті людей в усьому світі і основна причина довготривалої непрацездатності."



   Про тривалу непрацездатність я вже здогадався, ще кількома днями раніше... А ще точніше - я про це ясно зрозумів 10-го серпня 2014-го року.

   Хочеться виматьнюкнутися. Але стримаюся.

   Тепер мене цікавить, як це лікується.



   "Профілактика і лікування
   (Дивіться також "Фактори ризику інсульту")

   Профілактичним заходами попередження інсультів є правильна організація режиму праці та відпочинку, харчування, запобігання нервово-психічним перенапруженням, профілактика і лікування судинних захворювань. Інгредієнти середземноморської дієти, в тому числі фрукти і овочі, хліб, пшениця та інші круп'яні культури, оливкова олія, риба і червоне вино, можливо, здатні окремо або разом знижувати ризик розвитку інсульту[20].

   Лікування інсультів спрямоване на нормалізацію дихання, серцево-судинної діяльності, покращення кровопостачання мозку, боротьбу з набряком мозку, хірургічне втручання, відновна терапія, лікувальна фізкультура, масаж тощо. Процес лікування хворих на інсульт довготривалий і головне місце в ньому посідає фізична реабілітація під керівництвом фізичного реабілітолога."



   Усе ясно... Чомусь я не здивувався такому лікуванню.



   Отже, у інсульті винен я сам: тим, що не дотримувався режиму сна та відпочинку, по перше. А по-друге - мало дихав свіжим повітрям... Але це вже не від мене залежить, на жаль. І третя причина - недостатньо їв вітаміни (свіжі овочі, фрукти, та зелень). І це теж залежить не від мене, на жаль...

   А от навчитися дотримуватися режиму сна та відпочинку - це, в принципі, мені під силу... Щоправда, зогляду того, що мені зазвичай для сну вистачає 5 годин на добу - то мені тяжко примусити себе спати більше. Я не скажу, що при всій моїй сонливості зараз я сплю більше, аніж п'ять годин на добу, - бо, скоріше за все, усі інші години я лише дрімаю, або просто почуваюся сонним... Але ж не сплю. І психічно не хочу спати більше... Бо я звик думати, працювати, рухатися розумом... От і загнав сам себе, нате: ішемічний інсульт. Зупинка кровотоку.

   Ось воно: те, що я досі називав "енергетичним виснаженням". А воно в медицині зветься ішемічним інсультом... Те, від чого я ледь не помер 10-го серпня 2014-го року...

   Я у роздумах.

   Прогортую подумки усе, що мені говорив мій Янгол-охоронець усі ці роки, починаючи від березня (чи травня?) 2006-го року, у Києві: "Я поставлю тебе над народами"... Я тоді злякався такої пропозиції. Був психічно неготовий. Хотів усамітнення... А потім, зваживши усе, зрозумів, що втрачати мені немає чого.

   Потім літом 2007-го року хотів повіситися, і Він не дав. Сказав: "Усе буде добре, усе в тебе буде..."

   Зараз хочеться іронічно скривитися у посмішці: "Ну, і де воно все? Де воно, обіцяне мені? Що я отримав? Купу смертельних хвороб?.. Саме оце мене прославить на всі народи?... Дурдом. Тьху..."

   Зітхаю... Закриваю повільно очі, втомлено спершись спиною на стіну... Я не знаю, що мені думати. Не знаю. І тим паче я не знаю, що мені робити. Тим паче, що я знаю, що мені точно допоможе (ліс, свіже повітря, вітаміни) - але не в силі цього досягнути... Таке задоволення для мене є недосяжним. Без сторонньої допомоги - ні... І я не бачу навколо себе нікого, хто би мені міг допомогти у цьому. Хто би відвіз мене на машині у ліс. Про санаторій я навіть і не мрію... Такі задоволення не для таких як я, на жаль... Чомусь. І це образливо. Образливо, що інші інваліди першої групи мають таку привілею, а я - ні. Тільки тому, що немає кому поклопотатися про путівку та відвезти мене туди...

   І знову хочеться виматьнюкнутися. Ніби це допоможе...

16:20, 20.07.2017
Братіслав Лібертус Свідок