Iнфаркт 2. Можливо iнсульт. Самопочуття через тижд

   Віра, що воскрешає з мертвих

   Другий інфаркт у мене був 14-го числа. Тобто, 14.07.2017.

   З тих пір минув тиждень. Досі почуваюся недобре: досі німіють руки, від самих плечей і до кінчиків пальців. Трохи паморочиться голова, відчуваю суцільну слабкість, та сонливість... Гучно гупає серце; здається, що воно гупає не там, де повинно бути, а десь на півдорозі до горла, віддаючи у ліве вухо: настільки, що ліве вухо у мене відтепер чує трохи слабше, аніж праве. У вусі не пульсує, але відчувається, що якийсь енергетичний зв'язок між серцем та вухом є, немов пряма доріжка.

   Окремим чином мене турбує стан мозку та зір: мозок тепер працює не так ясно як раніше: здається, що там вата, яка обледащіла і не хоче працювати: такий стан мозку буває, коли не спиш дві доби поспіль, тому рухаєшся на автопілоті, і так само на автопілоті видаєш відповіді, не будучи у стані згенерувати нову відповідь, і при цьому весь час відчуваєш сильне бажання спати, хоча психічно спати не хочеться, ця сонливість трохи дратує, бо душа вимагає дій та вражень, якихось перемог. Очі так само: злипаються весь час, і хочуть спати, почуваються дуже втомленими, настільки, що аж перед очима усе пливе, тяжко сфокусувати погляд на чомусь.

   Між тим, сплю чи дрімаю я на протязі дня багато. І навіть коли не сплю, а дивлюся наприклад фільм, то таке відчуття, ніби сплю з відкритими очима, чи засинаю. Потім раптом прокидаюся, і розумію, що треба закрити очі і поспати нормально. Тому ставлю фільм на паузу, відвертаюся до стіни, та дрімаю...

   В принципі, цей стан продовжується значно довше, аніж тиждень, але просто останнього тижня він став глибший, гостріший. А так він продовжується вже майже три роки: від 10-го серпня 2014-го року. Тоді була дуже гостра фаза, майже до летального виходу, але минулося, я вижив. Усі ці три роки я поволі набирався сил, намагався працювати, і щойно я увійшов у період активної праці, як зі мною знову повторилося те саме.

   Енергетичне виснаження. Щось, напряму пов'язане з роботою мозку. Можливо, мікро-інсульт. Я не знаю, мене ніхто не обстежував жодного разу з цього боку. Лише встановили, що був інфаркт. І що в мене серцева недостатність.

   В принципі, якщо зауважити, що мозок харчується киснем, який подається через серце - то мій сьогоднішній стан насправді є усього лише наслідком серцевої недостатньості. Яка, звісно, тільки поглиблюється з часом, оскільки серцева недостатність сама по собі тягне омертвіння серцевих тканин. А отже, і омертвіння мозку... Бо і він, задихаючись від нестачі кисню, починає відмирати.

   Весело.

   Чесно кажучи, я не бачу перспектив для чудесного зцілення. Бо для чудесного зцілення не вистачає двох речей: операції по пересадці серця, та вільного доступу чистого кисню. Тобто, перебування в лісі. Друге гіпотетично влаштувати легше: якщо відвезти мене в ліс, то він сам по собі вилікує, поверне мені левову частину здоров'я. Але хто повезе мене в ліс?... Отож, що нема кому.

   Далі нема настрою писати.

20.07.2017, 11:48
Братіслав Лібертус Свідок


П.С.: Приходила мой врач, сделала поверхностное обследование. Насчёт инсульта сказала, что не может его однозначно отрицать, поскольку некоторые признаки на то указывают; но, чтобы знать наверняка, нужно провести компьютерное обследование. Необходима консультация окулиста, поскольку отметила паралич глазных яблок (глаза не слушаются, не хотят двигаться вслед за молотком; отсутствие способности менять фокусирование взгляда на дальних или ближних предметах; расширены зрачки, не отдыхают). Заодно и ещё раз кардиолога пройти.
Кроме этого выявила защемление шейных позвонков, и назначила лекарства, чтобы снять боль в шее.
12:52


ППС: По сути, паралич глаз означает только одно: если он в ближайшем времени не отступит, то мне грозит потеря зрения. То есть, слепота.
Замечательно. У меня откроется третий глаз и усилятся паранормальные способности...
Честно сказать, я не знаю, что мне испытывать по поводу этой новости. Я пока просто констатирую надвигающиеся события. И начинаю размышлять, хочу ли я получить паранормальное зрение в обмен на человеческое... Мне надо подумать. Но должен признаться, что искушение весьма сильное... Ведь, я уже имею представление, что это такое. Поэтому пока только улыбаюсь левым уголком губ... Ведь, если я получу физическую слепоту, то моё фантомное тело высвободится из этой оболочки, и я снова буду летать...
Искушение сильно. Хотя я не готов пока получить такой подарок. Я пока не решил, что буду с ним делать... Дай мне время подумать. Дай мне время, мой Ангел-хранитель... Дай мне время.
Вспомнился фильм "Несмотря ни на что" (2017). Видимо, не зря я его увидел недавно...
13:35