10. Через пъятнадцять

("Вірші не для читання")


"ЧЕРЕЗ П'ЯТНАДЦЯТЬ"

Я живу майже все життя в чужій хаті,
Бо у моїй хаті живуть чужі люди.
Я не можу з ними співіснувати,
І нічого доброго в мене з ними не буде...

Не натякаю, я говорю як завше прямо:
Хай їм грець, хай виздихнуть всі дощенту.
Де мій тато є? І де є моя мама?
Він на небі, а вона у землі моїх предків.

Тато й мамо! Навіщо кинули мене сиротою?
- "Ми не кинули. Ми поруч і над тобою.
Впирайся в маму ногами,
               накрию тебе з головою.
Все буде добре, синочку. Кохаємо.
                Ми - з любов'ю.

І нам теж за образу:
        не тебе бачити в нашій хаті.
Ти молися. Ми поможемо.
             Дамо сили й наснаги.
Зовсім трошки лишилося:
             не пройшло сорок років;
Жаль, немає ціпка,
            щоби море взяло й розійшлося."

- Де там сорок? Не вийшли іще із Репресій!
А щоб вийшли Репресії з нас -
             треба більше, ніж десять.
- "Обіцяю: все буде інакше через п'ятнадцять.
Бережися. Все буде. Тобі Я знов обіцяю..."

20:13, 27.07.2017
Братіслав Лібертус