Дана. 16. Флiртунка

   Дана любить фліртувати. Вона фліртує з усіма чоловіками попідряд, і зі сміхом розказує мені, що привабливого вона в них побачила. Мене це смішить. І тому коли вона каже, що от, наприклад, вийде заміж на Серьожу, або за Ігоря, я тут же кажу: "Іди. На здоров'я." Вона тут же починає мене зваблювати кимось. Пропонує кандидатури. Я сміюся. Потім серйозно відповідаю: "Я тобі не зраджую." На цьому вона заспокоюється, до наступного разу. Потім на інший раз знов починає цю саму пісню. Мені цікаво: як скоро їй обридне ця гра? Я розумію, що вона намагається викликати у мені ревність, або зрозуміти, наскільки вирним їй можу бути я. Я все це розумію. Тому просто спокійно кожен раз відповідаю: "Я тобі не зраджую. Мені нікого не треба".

   Я дійсно не ревную її. Не знаю, чому. Дійно, не знаю. Може, тому, що вона і так зі мною. Кожен раз дзвонить мені, і кожен раз говорить, як сильно скучала за мною цей час, поки ми не спілкувалися. Мабуть, її слова діють на мене як заспокійливе. Я вірю їй. Тому і не ревную. Бо знаю, що вона насправді не піде ні до Серьожі, ні до Ігоря, ні до будь-кого. Бо я найкращий. Бо зі мною їй добре і спокійно. Може навіть занадто спокійно... Не знаю.

   Сьогодні вдень говорили по телефону, і у якусь мить вона сказала, що у мене занадто серйозне лице, і що через це вона навіть спершу побоювалася мене. Я здивувався: "Ти серйозно? Ти мене боялася?... Та ти жартуєш!" - розміявся я. "Ні, правда!" - запевнила вона мене. Невже дійно у мене таке серйозне лице? Втім, я не бачу себе збоку, тому мабуть  воно виглядаю серйозним. Я просто зазвичай собі заглиблений у роботу на комп'ютері, і нічого не помічаю. Або у свої думки, коли слухаю когось. Так, а коли я когось слухаю, то ставлюся до цього дуже уважно, і серйозно... І мабуть, у мене це написано на обличчі. Я не бачу себе збоку.

   А з іншого боку - це навіть добре, що я справляю саме таке враження. Значить, Дана дійсно довіряє мені. Бо знає, що усе, що я говорю їй, я кажу серйозно, і не жартую... Тому зі мною вона почувається захищено і надійно. І саме це її приваблює.

   Я відчуваю, як вона все більше звикає до мене, прив'язується до мене. Наші розмови з часом стають все довшими, все відвертішими. Більше того: тепер Дана розмовляє зі мною по телефону майже при мамі... В усякразі, мама знаходилася сьогодні у сусідній кімнаті, точніше на кухні, і двері були розчинені, тому вона могла все чути, і навіть перебалакувалася з Даною в цей час, і Дана їй відповідала. І Дана зовсім не соромилася її близької присутності, а говорила зі мною як зазвичай вільно, викладуючи свої думки усі попідряд. Так цікаво слухати, коли її думки перескакують раптово з теми на тему, потім знов повертаються, переплітаються, мов різнокольорові нитки у коси...

   Я відчуваю, як Дана зі мною стає все більш розслабленою, все більш розважливою. Вона розкривається все більше, і мені цікаво її слухати... Це дивовижний світ, невідомий мені, який мене зачаровує... Все більше заглиблюється почуття, що я, Дана, і її мама - це одна сім'я. Втім, мама зазвичай зайнята своєю роботою, своїми клопотами, тому їй зазвичай немає часу на Дану. Але, виявляється, коли вона його знаходить для Дани, то вони розмовляють одна з одною як близькі подруги... І я посеред них. Або Дана між нами... Я слухаю їхній світ, зачаровуюся...

04.08.2017, 01:15
Кар'яле Лібертус