Ти обiцяв нормастенiку...

   По долоні мені сказали, що ось-ось я різко вилікуюсь. Та ще й навалиться Удача. А замість того мені різко стало гірше: вчора мене паралізувало і відняло мову. Слава Богові, що принаймні рухаються пальці і я можу писати на клавіатурі.

   Віра, що воскрешає мертвих? Віра, що зрушує гори?...

   Мені не можна ламатися і впадати у відчай. Тим часом продовжую листуватися з Жанною. Вона пише, що інколи Удача вистрілює зненацька, і часто тоді, коли не чекаєш... А я завжди чекаю її. Я не можу її не чекати. Я не можу її не шукати.

   Учора вранці, коли я отримав на руки виписку, прочитав, що Алла Дмитрівна серед діагнозів написала: "нормастенік". Слово співзвучне з "неврастенік", хоча корінь "норма" заспокоює. Але, про всяк випадок, подивився у інтернеті, що це за медичний матюк. Виявилося - що це тип характеру, згідно комплекції. Усе те, що я і писав про себе раніше тут: що я за характером лідер, домінант, безжалісний, люблю йти до цілі, і не люблю пустопорожних балачок. Також цей тип називають "атлетиком", і асоціюють з вічним воїном, який повернутий на боротьбі за перемогу своїх ідей. Серед відомих нормастеніків названі майже усі всесвітньо-відомі президенти і вожді: починаючи від Володимира Леніна і кінчаючи Александром Македонським.
 
   І написано, єдина "ахілесова п'ята" таких як я - це серцево-судинна система. Дуб, який падає раптово тільки тому, що зупиняється власне серце.

   Чистих нормастеніків, як виявляється, в природі не так уже й багато, бо значно більше людей змішаного типу: нормастеніки-астеніки або нормастеніки-гіперстеніки. Я почитав також, хто такі астеніки і гіперстеніки. І там ясно побачив, що типовий гіперстенік у моєму житті - це Людмила, а Дана, Алекс, та Діма - типові астеніки. Ненсі теж астенік, і Аркадій теж. А от Настя, схоже, що теж нормастенік. Ось чому в мені завжди була упевненість, що вона дуже схожа на мене...

* * *

   Отже, я нормастенік. Типовий нормастенік, якому конче потрібні перемоги світового масштабу. І Ти це знав... Тому й пообіцяв, що я це зможу. Тільки забув попередити, що в мене дуже слабка серцево-судинна система... От, якби мені залізне серце! Я би свого дійсно досяг. Я би хотів стати металевим роботом, чий організм не знає збоїв. Я би дуже цього хотів... Бо інакшим я бути усе одно не можу, моє серце і так стальне, бо не знає жалю.  Жаль, що не зі сталі, а з м'яса... Жаль. М'ясо - це не дуже надійний будматеріал. Вени, судини, артерії - це надто крихкі провода та труби: треба, щоби були принаймні з пластику... Тоді би я жив вічно, і працював би цілодобово, а не лежав зараз паралізованим, думаючи про те, що по долоні мені ось-ось обіцяли раптове одуження, а прийшло раптове погіршення. Обманула долоня... Або обманув хіромант.

   Але мені начхати на те, що мене обманув хіромант. Мене значно більше цікавить те, що Ти пообіцяв мені під черешнею... Невже і Ти мене обманув?... Такого не може бути. Інакше навіщо було витягувати мене з петлі... Щось тут не сходиться.

06.08.2017, 14:55
Лібертус Свідок

"Віра, що зрушує гори"