Вiтаю себе з почином

"Віра, що зрушує гори"

* * *

   Сьогодні вдень мені з Києва привезли моє замовлення: оптову партію рідкого мила, 4-х сортів. І вже через 5 хвилин у мене з'явився перший покупець. З почином себе!

   І відразу ж відчув на собі, як змінилося до мене відношення... Еге ж, гроші то сила, особливо, коли ти їх економиш іншому, і продаєш у півтори рази дешевше, аніж у магазині. У мене різко з'явився друг. Який нашу дружбу почав з вибачення за те, що "наїжджав" на мене раніше... Початок інтригуючий. Цікаво, скільки друзів у мене буде через місяць.

   Віра, що зрушує гори...

   І ще я взнав одну цікаву річ: я ще не почав торгувати олією з абрикосових кісточок, бо мені ще не привезли замовлення, - а вже про це знає моє оточення. Я в шоці: звідки?... Про це знав тільки мій потенційний продавець і я. Але, виявляється, реклама про мене вже поширилася... Хм! Цікаве село: виявляється, мій потенційний продавець знайомий з моїм оточенням, і вже взнав про мене усе, що хотів, і це встигли рознести по лікарні. Що ж, то добре: усяка реклама працює на мене. Взагалі село - то сила. Мені подобається село.

2017.09.06, 20:13
Кар'яле Лібертус Свідок



П.С.: 07.09.2017. Сьогодні вранці до мене заходила якась жінка - чи то лікар, чи то хто... Але я відчув, що якась поважна людина. Може, й завідуюча, вона не представилася. Поцікавилася, що це в мене за виставка баклажок. Я відповів на усі її питання. Вона в кінці прокоментувала: "Зрозуміло. Хм. Такого у нас ще не було." І пішла. Захотілося видихнути повітря: "Хух. Пронесло. Мене, здається, благословили".