2410 - Старт посту Uni

   07:39 на годиннику зараз. Я навів порядок на сторінці, завів теку "Щоденник. Піст Uni". І стало якось легше дихати. От, нібито нічого ще не сталося, а усього лише прийняв рішення почати піст, а мені вже легше стало, - так, ніби бажану відповідь уже отримав. Може, це і є віра?...

   Згадалося, як ми з Мишком спілкувалися. Я йому сказав, що у мене таке відчуття було, що я був повинен йому написати, і попроситися на роботу. Упевненість, що так треба. Якась внутрішня симпатія, хоча я його ще не бачив, як він виглядає, і взагалі не знав, хто він, який він, скільки йому років... Взагалі нічого. Просто внутрішня інтуїція. Симпатія.

   Він спитав дату мого народження: сказав, що хоче подивитися мою психоматрицю, і взнати, що говорять зірки. Я написав. Він мені показав, що про мене пишуть. Коли я прочитав - то був вражений: все було написано точно про мене. Навіть мої дії наперед було розписано: що я подумаю тоді-то, як відреагую на те-то...

   Що стосується нашої з Мишком сумісності характерів, то виявилося, що ми просто створені для того, щоби співпрацювати разом, займатися спільним бізнесом. Там прямим текстом саме так і було написано. Мишко мені тоді написав: "Схоже, що Ваша інтуїція Вас не підвела..." - і замивлився. А я - вражений, почав листати нумероскоп. В усі боки, про всіх своїх знайомих...

   У першу чергу - прочитав про нашу сумісність з Алексом. І був вражений: теми наших сварок і непорозумінь - ось, на долоні, прямим текстом. Саме такі, як вони і були.

   Почитав про мене з Ельві. І знову був здивований. Так... На відстані ми ідеально підходимо одне одному. Дружба - ідеальна. Але разом - ні, бо ми обоє занадто волелюбні, і тому кожен гратиме свою скрипку.

   Прочитав про мене з Людмилою... І знову був вражений. Саме так: наші стосунки дійсно можна сміливо назвати "грою у піддавки", де ми обоє закриваємо очі на недоліки одне одного, а дивимося тільки на найкращі риси, якими захоплюємося...

   Прочитав про мене з Катюшею... І знову саме ті причини конфлікту, що і були: моя волелюбність та її уявлення про міцний союз просто не витримали випробування, і розірвалися...

   Я був вражений. І знову прочитав про нас із Мишком. Там пишуть, що ми просто повинні працювати разом, усе робити разом, на рівних. Саме так, як я і відчув від самого початку: я йому одразу запропонував спільний бізнес-проект, обмалювавши основну ідею створення петлі "8", але не відкривши головної таємниці моєї ідеї, а сказавши, що ні за які гроші не відкрию її до певного дня. І хоча він спробував зробити вигляд, що йому байдуже - між тим, я відчув, що його заінтригувало, що там може бути таке геніальне в моїй голові, - бо ми кілька разів поверталися до цієї теми злегенька.

   І хоча Мишко мовчить, збентежившись нашою національною різницею та різницею у соціальному статусі - я все одно відчуваю піднесення, бо мені легко чекати, коли він до чогось дозріє. Я не знаю, скільки часу йому буде треба на обдумування - кілька тижнів чи рік, а може більше - але я чомусь упевнений у тому, що свою ідею я маю продати саме Мишкові. Хоча звісно, була така спокуса запропонувати комусь іншому, але того благословення, того потягу інтуїції я ніде так і не відчув.

   І коли я думаю про успіх нашої майбутньої справи - то мені дихається легко, і за спиною я починаю відчувати крила натхнення та піднесення... Я обожнюю роботу.

   Щоправда, час іде, день за днем. Я намагаюся себе зайняти чимось корисним, поки він там думає та зріє. І, мабуть, використаю цей час для того, щоби навести лад на Новинках та на інших сторінках. Бо ж потім не буде часу...

   Я не буду більше шукати розуміння сторонніх. Просто зрозумів учора, що воно мені не треба. Мені не потрібні ні радники, ні посередники між мною та Богом... Бо я і сам можу спитати ради у Бога, що мені робити, та про що думати. Треба тільки залишитися з Ним наодинці, та відкрити долоні, для прийняття...

   Бог не лишній у моєму житті. Він не відбирає мій час. Але сподіваюся та вірю, що допомагає мені втілити мої мрії. Зараз я напівдорозі... Скільки Він сказав рік тому? Ще 12 років. Тобто, 24 роки - з 2004-го відраховуючи... До 2028-го недалеко. Але я попросив Його прискорити бодай удвічі... І Він пообіцяв, що у 2022-му році моя мрія буде втілена. Зараз 2017-й... Залишилося усього лише 5 років іти. Усього лише 5 років... Це небагато. Усього лише 5. Бо 8 років, які я йшов досі - минули швидко... Останні три роки пролетіли як свист.

   І тепер меня треба зробити зупинку...

   Наші з Мишком ритми співпадають: цього року у нас лідерувала "8", наступний рік у нас обох - буде "9", завершуючий. Прогнози для нас обох - рік роздумів, рік підведення досягнутого, та рік підготовки до наступного етапу: тобто, до 2019-го, який у нас іде під цифрою "1", - тобто, стартовий нового життєвого циклу... 2018-й пролетить швидко. Часу на роздуми у нас вистачить з головою. "Синдрому очікування" не буде, бо це просто пауза, час відпочинку, час набирання сил. А потім - у 2019-му - в бій! Зі свіжими силами, дружно. У мене уже очі горять від передчування справдження моєї інтуїції.

   Боже, що таке інтуїція? Мабуть, вона і є віра. Та сама, яка і гори переставляти здатна, і воскрешати мертвих.

   Я думаю, що цикл записів для посту "Uni" протягнеться якраз рік: тобто, увесь 2018-й, весь рік впливу цифри "9".

   2016-й був для мене "7", 2015-й - "6", 2014-й - "5" - якраз "пік" моєї творчості, пік між минулим та майбутнім, усе вірно. 2013-й - "4": "рік прополки та окучування", рік участі у конкурсах... 2012-й - "3", 2011-й - "2", 2010-й - "1": рік, коли я з'явився тут, на Прозі.ру. 2009-й - "9": рік, коли я був змушений зупинитися, підвести підсумки свого минулого життя, укласти з Богом Угоду, та в кінці року налаштуватися на старт своєї творчої кар'єри... 17-го листопада то було, коли я почав.

   2008-й - "8", 2007-й - "7", 2006-й - "6", 2005-й "5": рік, коли Бог сказав мені "Я поставлю тебе над народами". Рік, який розділив моє життя на До та Після Його слів.

   Хм... Виявляється, у нумерології дійсно є сенс, та є ритм... Тому не дарма Мишко давно зазирає туди. І тепер зазираю і я, у пошуках майбутнього... У пошуках розуміння, що відбувається. Що відбувається з Мишком, і що він намірений зробити у майбутньому... І як реагувати мені. Втім, наші ритми співпадають... Тому навіть підлаштовуватися та силувати себе не доведеться. Хм...

   А тепер для мене настав новий етап... Підведення підсумків та налаштування на новий цикл життя. Життя довжиною у 9 років... До 2028-го року ми точно будемо з Мишком разом. Будемо вести спільний бізнес-проект, будемо втілювати оригінальні ідеї. Будемо багатіти... Ось, де золота жила. Його здібності плюс мої - це вибуховий коктейль для Успіху.

   М-м-м... Я мрію-мрію-мрію, чекаю-чекаю-чекаю... Я вірю, що так і буде. Бо інакше не може бути. Не можна по-інакшому. Це нам обом невигідно. Нам вигідно бути удвох, аби підтримувати одне одного, та спиратися одне на одного... Інакше би Мишко не шукав помічника. Бо він теж дозрів до цього розуміння...

24.10.2017, 08:46
Братіс Лібертус Свідок