Кульбаба сонячна

СОНЯЧНА КУЛЬБАБА

“І кожна гілка буйноцвітна
В промінні світиться рум’яно,
І дивиться з трави привітно
Кульбаба, із проміння ткана”.
Ліна Біленька.

 Кульбаба лікарська (укр.) – одуванчик лекарственній (рус.)
   
  КУЛЬБАБА, як жодна рослина на Землі, черпає сили для життя від Сонця. Вона акумулює на своїх жовтих суцвіттях-кошиках енергію сонця у шість тисяч градусів (за обчисленням спектрального аналізу), а це температура розпеченого заліза.

   Дитяча поетеса Ліна Біленька такої властивості квітів кульбаби не знала, але інтуїтивно  надала дуже влучне зображення квітки кульбаби – „із проміння ткана”, що є справжнім накопиченням сонячного  проміння  у цих квітках.

   Тому суцвіття кульбаби є грозою стафілококо-стрептококових інфекцій, передусім, ревматизму, а також грипу, ангіни, хронічного тонзиліту, бронхіту, запалення легень, фурункульозу, стрептодермії, бешихового запалення, шкіряних вугрів, чир’їв, прищів та ін.

   Кульбаба – найпоширеніший бур’ян, який уже заполонив половину суходолу нашої планети. Один кущик кульбаби продукує три тисячі сім’янок, які розлітаються від ледь чутного подиху вітерцю. Якби сталося так, що все насіння кульбаби повноцінно проросло, то через десять поколінь кульбаба покрила б площу в 15 разів більше від Земної кулі.

   Спостереження показують, що протягом останніх років кульбаба дуже агресивно захоплює нові простори, активно наступає на всі газони у містах, і вже доходить до того, що витісняє сіяні газонні трави. Боротьба з нею як бур’яном дуже важка тому, що крім повітрянодесантних здібностей, вона вегетативно розмножується корінням. Якщо навіть найретельніше вирвати всю прикореневу розетку, за кілька днів проб’ється новий пучечок листя.

  Як у жодної іншої рослини, рід кульбаби має понад тисячу видів. Тільки на території СНД 300 видів. У межах України їх налічують всього тринадцять. Але, мабуть, їх набагато більше і у нас.

    Лікувальні властивості кульбаби відомі з давніх часів, тому й називають її кульбаба лікарська.
    У записах вірменського лікаря  XV століття Амірдовлата Амасіаці знаходимо: “Її листям видаляють ластовиння з обличчя. Молочний сік видаляє більмо на оці, а також усуває сверблячку. Допомагає при водянці. Відкриває закупорення печінки і селезінки. Корисна при отруєнні. Якщо ж у суміші з содою змастити шкіру при лишаї, то теж допоможе”.

   Отож, кульбабу лікарську можна широко та ефективно використовувати для лікування багатьох різноманітних захворювань.

   Корені містять у собі білки, дубильні речовини, глюкозу, мікроелементи кальцію та кобальту, вітаміни: С, групи В, каротин; клітковини, важкої для шлунка, у неї зовсім мало.
  У суцвіттях і листках рослини є багато вітаміну С та вітаміну Е, дефіцит якого у організмі людини призводить до викиднів у жінок при вагітності.
   Корені та листя мають протисклеротичну дію, їх застосовують для покращання апетиту і травлення, вони незамінні при захворюваннях печінки, подагрі, цукровому діабеті, жовтусі, запаленнях лімфатичних вузлів, підсилюють діяльність молочних залоз, мають позитивний вплив на обмін речовин та підтримання загального тонусу життєдіяльності. Мало хто знає, що молочний сік стебла – чудовий заспокійливий засіб при нервовому виснаженні, роздратованості.
   Сік стебел через наявність у ньому гіркого глікозиду тараксацину також посилює травлення, а одночасно й обмін речовин.

   Часто в аптеці запитують рослини, які там не відпускаються. Треба знати, що наукова медицина користується всього 200 найменуваннями відомих лікарських рослин. А народна медицина – 2000 найменувань.
   Перелік лікарських рослин, які відпускаються офіційною медициною, є у довідниках. З кульбаби лікарської наукова медицина використовує лише її коріння для лікування печінки, подагри та як послаблюючий засіб.
  Ми ж широко використовуємо ще й надземну частину цієї рослини, особливо її суцвіття.

   Кошиків кульбаби в аптеці не знайдете, тому ліки в засіки збираємо і готуємо самі.
  Єдине застереження: уникайте збирати лікарські трави на оброблених гербіцидами полях, уздовж автомагістралей (де з вихлопними газами автомобілів у повітря викидається, окрім канцерогенів, дуже отруйна речовина – миш’якова сполука), уздовж залізниць, промислових заводів – тобто скрізь, де інтенсивно забруднюється довколишнє середовище.

   ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

   СУЦВІТТЯ СУШЕНІ.

   Висушити кошики кульбаби на свіжому повітрі неможливо. Це пояснюється тим, що і зірвані, вони ще довго продовжують жити і рости. Якщо ви покладете зірвані суцвіття на горище, чи у затінку, щодня вони вранці відкриватимуться, поки не перетворяться на білі, як пух, сім’янки. Тому, коли ви полізете за нею на горище для потреби, ви знайдете не жовті кошики, а суцільну білу вату. А мати сушені жовті голівки кульбаби необхідно, тому що це – найкращий засіб для лікування кашлю та бронхіту у малечі.

   Принесши з поля кульбабу, негайно кладіть її на деко і сушіть у печі або газовій духовці при відкритих дверцях і температурі не вище 65–70 градусів, часто помішуючи. Суцвіття мають стати темно-коричневими, наче підсмаженими, висушеними до розтирання пальцями. Жодного недосушеного суцвіття не повинно бути, інакше і в торбинці воно перетвориться на пух.

   1 стол. л. сухих суцвіть заливаємо 1 склянкою окропу (не кип’ятити!), настояти 1 годину.
   Дорослим пити по пів або одній склянці при кашлі, хр. бронхіті, бронхіальній астмі, запаленнях легень.
 
   Цим же настоєм роблять полоскання при ангіні, стоматиті, афтах і язвах у роті.

  Дітям пити настій по ;  склянки, а немовлятам – по 1 столовій ложці кілька разів на день.

  СУЦВІТТЯ У СИРОПІ.

  Із суцвіть кульбаби можна зварити варення з цукром і використовувати у тих самих випадках. Але краще просто засипати суцвіття цукром у співвідношенні 1:1, витримати на сонці, поки не розтане цукор, а потім  зберігати у прохолодному темному місці.
   1 ч. л. такої суміші на 1 склянку окропу допоможе в тих самих випадках, що й попередній рецепт.
  Таку суміш особливо полюбляють діти, і лікування для них не буде насильним, що теж має велике значення для одужання.

  Примітка: засипають цукром суцвіття кульбаби на місці збирання.

   СІК СУЦВІТЬ КУЛЬБАБИ.

   Збираємо жовті кошики разом із стеблами, приносимо додому (не мити!), пропускаємо через м’ясорубку, додаємо прохолодної кип’яченої води (1:1), настоюємо 30 хв., і вичавлюємо сік, який зливаємо у темно-коричневі пляшки, стерилізуємо на водяній бані при температурі не вище 65–70 градусів, закупорюємо і зберігаємо у темному прохолодному місці (добре у погребі.).

   ЗАСТОСУВАННЯ СОКУ З КУЛЬБАБИ. 

   По-перше, в тих самих випадках, що й попередні рецепти:
   1 стол. л. соку на 1 склянку води, або краще теплого молока – п’ють двічі на день при застудах.

   Крім того, сік з суцвіть кульбаби виліковує шкіряні захворювання: екзему, псоріаз, очищає лице від плям, вугрів, прищів, лікує стрептодермію, лишаї, видаляє бородавки – застосування зовнішнє, а для покращення лікувального ефекту сік вживають і всередину по 1 ч. л. для дітей і по 1 стол. л. для дорослих.
   При бишисі (рожа) на уражене місце накладають тканину, змочену соком, замінюючи кожних півгодини доти, поки не усунеться гостре запалення.

   Соком суцвіть також лікують пародонтоз – полощуть зуби:
  2 стол. л. соку на півсклянки води. Полоскання чистим соком допомагає при зубному болі та карієсі.

    СПИРТОВА НАСТОЙКА.

    Знову ліки готуємо прямо у полі – на місці збирання. Беремо з собою однолітрову або півлітрову склянку, наполовину заповнену горілкою (40 градусів). На місці збирання наштовхуємо у склянку суцвіття разом із стеблами до верху. Приносимо додому і ховаємо у темне місце. Через 14 днів проціджуємо у темну пляшку і зберігаємо де-небудь.
   Спиртові настойки зберігаються за будь-яких температур.

   Примітка: найефективніше приготування спиртової настойки – в умовах постійного середовища. Тому знавці приготування ліків витримують пляшки, закопуючи їх у землю на глибину 50–60 см, взимку до 1 м, на 10–14 діб.

   Спиртову настойку суцвіть кульбаби використовують всередину для лікування ревматизму, стафілококових та стрептококових інфекцій, сепсису, трофічних виразок, запалення гомілки, артриту і поліартриту, стрептококового міокардиту,простаиту в чоловіків, запаленні жіночих статевих органів, бишисі, грибкових уражень шкіри, піхви, стоп ніг,  опіків шкіри.

   КУЛЬБАБА НА СТОЛІ

   Кульбаба – повноцінна овочева рослина. Її коріння вживається в їжу для салатів та овочевих рагу. Щоб видалити гіркоту з коренів, їх вимочують у ропі 1–2 години, або проварюють 10 хв. у солоній воді, яку потім зливають.

   Щоб листки і стебла кульбаби втратили гіркоту, можна на 1–2 доби накрити площу, де вони ростуть, чорним папером, або збирати суцвіття на третій-четвертий день їх цвітіння (з почервонілими стеблами).

   Бруньки – нерозкриті суцвіття кульбаби – маринують, солять і додають у вінегрети та до м’яса.

  Прикореневі розетки смажать – це делікатес.

  Сушені і прожарені корені кульбаби разом з коренями цикорію, розмеленими на порошок, використовують для приготування кави.

  За вмістом мінеральних речовин кульбаба переважає всі листяні овочі, тому не забудьмо відвести їй почесне місце на столі. Смачного вам і здоров’я!

  Кульбаба – це ще й годинник. Рівно о 6-й ранку її кошики розкриваються, а о 15-й годині – закриваються. Якщо кошики кульбаби так і не розкрились до 10-ої години ранку, то вдень обов’язково буде дощ.

2002г