2710 - Усвiдомлення як подiя. Нудьга проти втоми

   Тервех, Туатто.

   20:40. Подумалося: якесь безглуздя: поки Мишко там потребує допомоги напарника, я тим часом помираю від нудьги... Поки я помираю від нудьги - він тим часом потребує допомоги напарника... Яке безглуздя. Але ж мушу чекати, коли сам прийде. Сам пішов, сам замовк першим - сам нехай і повертається... Коли надірве всі жили - прийде. Де мене шукати - знає. Ти приведеш його... Скажи йому, хай не боїться мене, я йому не ворог. Я на нього чекаю тут... І помираю від нудьги в той час, коли йому конче потрібна допомога.

   Бо ж іншого такого як я він не знайде. Ні кращого за мене, ні такого самого навіть приблизно. Бо такі помічники, яким цікаво усе те саме, що і йому - на дорозі не валяються... Скільки уже було до мене спроб? А? Всі невдалі, всі дратували. Я знаю, що це таке... Я ж сам підприємець. Серед фрілансерів таких як я не знайдеш. Бо ж і Мишко у фріланс не подасться, аби розпилятися на дрібнички та випадковості. Фріланс не для таких різнобічних осіб як ми... Не з таким потенціалом. Не з таким масштабом мислення. Ми можемо там бувати хіба що як наймачі, але не як наймити... Тому подібного мені він не знайде ні на фрілансі, ні тим паче на вулиці... Його всі дратуватимуть. А думка про мене не даватиме йому спокою. Бо у мене є Характер. Креатив і Розум. Ідеї... У мене є все те, чого немає у нього. Тим паче, що зірки самі сказали, що ми з ним ідеальна команда... Тому йому діватися від мене немає куди. Прийде...

   І може, навіть з Днем народження привітає?... Хм...

   Звісно, особливо не розраховую, але було би добре. Може, хоч хтось мене привітає цього року по-справжньому, а не тільки епістолярно. Лишилося трошки більше тижня... Цього року 5-е число припадає якраз на неділю. Хм... У нього буде вихідний. Але чи буде свято у мене - от в чому питання... Гидота. Я хочу принаймні цього року справжнє свято на свій день народження. Я і Новий рік хочу справжній... Вже котрий рік хочу справжнє свято.

   Згадалося, як я святкував Новий рік позаминулого року: як зустрічав 2016-й... То було ще в Карелії. Я так чекав, що Алекс приїде. Накупив навіть цілу купу смакоти усілякої, щоби було чим його пригостити. До останнього дня сподівався. А він не приїхав. Бо у нього купа причин виявилася поважних. Довелося усе накуплене їсти самому. Тим і втішився. Хоча все одно було гірко. І досі гірко. І 2017-й навіть, хоча вже зустрічав у Харкові - Алекс теж не приїхав і не привітав. І з Днем народження не привітав навіть... Через 9 днів буде наступний День народження. Чи привітає?...

   Краще не думати про це. Не мріяти, не сподіватися, не чекати... Гірко.

   Мимоволі накотилися сльози на очі. Хто їх витре, Тату? М?... Ти безсовісний... Тільки обіцянками годувати вмієш. Але мені від обіцянок не ситно. Все одно, що обід нюхати. Тільки нюхати... Але не їсти, бо він недосяжний.

   О... Відчуваю, як Ти мене знову за зап'ястя щойно узяв. Тримаєш... Ну, тримай. Хай хоч це мене втішить. Поки я тут нудьгую. Поки вмираю від нудьги. В той час, як Микові потрібна моя допомога... Але він мусить сам прийти і попросити. Я свій крок назустріч зробив, тепер його черга.

21:18, 27.10.2017
Братіс Лібертус Свідок