Меланхолия2

Чисте серце - найкраща зброя.
Його світла не любить зло. Заздрість боягузливо ховається в куток лише забачивши промінь доброти.
Оточуючим важно зрозуміти, звідки береться ця сила. Чому? Тобі ж роблять боляче. Чому ж ти, негідник такий, не страждаєш? Посміхнешся, співчутливо похитаєш головою, докинеш кілька цитат котрогось зі світових філософів, і підеш собі далі. А вони залишаються зі своїм злом наодинці.
Розуміння мотивів їхніх вчинків - ось твої набої.
Вони лише люди. Які не знають ані світу, ані життя, ані самих себе. Чому ти вимагаєш, щоб вони знали тебе? Може, це наївність. Може, дурість. Може, очікування позитивного ставлення у відповідь на твоє ставлення.
Але вони - не ти.
Деяким важко бути добрим просто тому, що вони такими народились. Що поробиш...Нещасні душі, яким немає до кого звернутись по допомогу.
Хтось просто корисливий.
Дехто відстав від тебе у розвитку душі. Якийсь період життя ви йшли разом, а потім...Ти з подивом помічаєш, що людина, яка начебто знає і вміє так багато, перестала бути твоїм ідеалом. Бо перестала працювати над собою. Над злом в собі. Дала йому волю. І почуття вмерли...
І допомогати вже не хочеться. Не тому, що не можеш. А тому, що твоєї допомоги не хочуть.
Хочеться просто піти. Назавжди. Обірвавши всі зв'язки з минулим. Навіть не грюкнувши дверима, а тихо. Наче й не було тебе тут.
Наче й не було спільного минулого, в чомусь навіть частково - світлого.
Ти пробачаєш їх. З часом. Але все ж таки. Тому що - розумієш.

Тобі боляче.
Глибоко в серці ти знаєш - це просто не твоя людина. І почуття, які колись були - вони БУЛИ. Більше їх немає. Тому що людина змінилась.
А ти закохався...Ні, не в привида. Частково - в свою мрію. Частково - в ілюзію. Частково - в маску. В образ, який людина демонструє оточуючим, а справжнє обличчя...Жахливе.
Ти ховаєш свій біль, довіряючи лише монітору. Приймаєш обидва боки своєї особистості - і доброту, і біль. Ти навчився жити з ним. Тому він вже не ранить тебе.
Більше ні.
Жоден біль від щоденних дрібних проблем не зрівняється з пережитим болем від вбитого кохання...


Рецензии