Хай не бентежить тебе знов
мій пізній цвіт, жоржинний,
бо не чекає він любов,
твою любов злочинну...
Там відцвітає дивний кущ,
що так радів до сонця,
він не пов*ється наче плющ,
щоб затулить віконце.
Він віддавав своє тепло
і квітів цвіт, і сполох,
щоб сяйво жИло і росло,
неначе в полі сонях.
Йому привітна благодать
цього хмільного ранку,
себе він може лиш віддать,
чекать десь біля ґанку .
Цвiт жоржинний
© Copyright: Татьяна Раевская, 2017
Свидетельство о публикации №217111601364
Свидетельство о публикации №217111601364
Рецензии
О, жоржина - моя квітка (у квітковому горо). Вельми горда квітка...
Гарний вірш,
Виталий Щербаков 24.01.2018 15:47 • Заявить о нарушении
Гарний вірш,
Виталий Щербаков 24.01.2018 15:47 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.