Шон Маклех Патрик. Стены

 МУРИ
                Шон  Маклех  Патрик.
   
                «Вічності ти передав, що вічне
                А землі, що земне…»
                (Богдан-Ігор Антонич)

За мурами осіннього ранку
Я – палій Залізного Дому*
Запалюю пожежу світанку
Після буття ставлю не крапку – кому,
Несу в торбі новел ротації,
De morte post scriptum:
Хмар білих пухкі асигнації
Ave – торішньому листю,
Ave – років намисту,
Ave – м’яким килимам моху,
Ave – богам ранкового холоду!
Сьогодні зелені пагорби
Я складаю в мішок аґоній,
Я співаю: «Gloria!»
Забутому сну фантасмагорій,
Я співаю готичним замкам: «Neo!»**
І хочу, щоб двері нового дня
Відкривали бджоли (гудуть),
Кам’яних вуликів неоліту (грядуть) –
Менгірів – знаків, дольменів – порталів.
Хочу аби
Над черепицями старих селищ галів
(Вибачаюсь, народу Фір Болг***)
На островах Арран (мій борг)
Сліди доби:
Чорними блискавицями
Серпокрилими птахами**** летіло Neo –
Словами-лицями
Словами буття.
Чи то забуття…

Примітки:
* - ну, скажімо Залізний Дім підпалив не я, а король Ірландії Лабрайд Лонгсех (часи правління 379 – 369 роки до нової ери) – як тільки його не називали: і Лабрайд Мореплавець, і Лабрайд Вигнанець, і Лабрайд Заброда… Залізний Дім підпалив саме він, а от пожежу світанку… Це моя робота. Щоденна. А те, що я палій Залізного Дому – це я так сказав – для красного слівця.
** - хочу щоб все нині починалось на «нео»: неоліт, неоген, неон, неоантропос - неогомо, неохронос і неохорос. 
*** - це був народ, що поклонявся Болгу – богу блискавки. Те, що це був «народ мішків» - злий наклеп. Мій борг перед Ірландією – писати про людей минулих епох. Хто ж про них напише, якщо не я…
**** - біля замку Грануайл – замку королеви піратів  Грайнне ні О’Майлле в графстві Мейо є колонія птахів чорних серпокрильців. Як приходить літо вони літають там чорними блискавицями…

                ***
    Из  Шона  Маклеха  Патрика.

                «Вечности ты передал, что вечное
                А земле, земное...»
                (Богдан-Игорь Антоныч)

                СТЕНЫ

Стилом  огня  ирландского  поэта
Я – поджигатель  дома  из  феррит – *
Сопричащусь  осеннего  рассвета
Как  птица  Феникс  огненных  орбит.

Иную  жизнь  новеллы  и  поэзы
Над  пропастью  томящихся  веков
НовородЯт  в  горниле  из  железа
Под  сонмами  летящих  облаков.

Постскриптумом  о  тех   кто  канул  в  Лете
Да  славятся  опалости  листвы,
Да  славится  зари  холодный  ветер,
Мониста  лет, 
                омшариной  одеты
Болота  средь  рыжеющей  травы.

Холмы  зелёные  былых  очарований
Агонизируют  в  походном  рюкзаке;
Фантомы  славы  прячутся  в  песке,
Как  ящерки  несмелых  упований.

Я  славлю  готику  давно  минулых  лет:
Её  полёт,  стострельчатое  чрево…
Но  как  поэт,  изысканный  эстет
Ей  предваряю:  «Нью»…  «NuОvo»…  «Нео»… **

Хочу  чтоб  пчёл  гуденье  у  летка
Сорвало  новых  будней  покрывало,
Чтоб  пробудились  новые  века
У  каждого  дольмена  и  портала.

Чтоб,  кАббалой  менгиров  осиян
Молился  Болгу  галл - владыке  молний,***
Чтоб  рай  под  черепицами  селян
Исполнился  любовью  и  гармонией.

Следы  эпох  минулого  верну,
Запечатлю  скрижалям  тьмы  и  света,
Чтоб  островную  милую  страну
Хранила  крепь  старинного  завета.

Чтоб  серпокрылы – демоны  судьбы – ****
У  Грануайла  молниями  страсти,
Черны  как  ночь, суровы  и  грубы,
"NuОvo"…  "Нью" рванули  на  дыбы,
Вернув  Аррану  древний  символ  власти.

Поймав  мгновение  на  стенах  бытия,
Предел  забвения  смогу  развеять  я…
Словами  бликами,
Словами  ликами…

Примечания:
* - ну, скажем Железный Дом поджег не я, а король Ирландии Лабрайд Лонгсех (времена правления 379 – 369 года до новой эры) – как только его не называли: и Лабрайд Мореплаватель, и Лабрайд Изгнанник, и Лабрайд Заброда... Железный Дом поджег именно он, а вот пожар рассвета... Это моя работа. Ежедневная. А то, что я поджигатель Железного Дома – это я так сказал – для красного словца.
** - хочу, чтобы все сегодня начиналось на «нео»: неолит, неоген, неон, неоантропос - неогомо, неохронос и неохорос.
*** - это был народ, который поклонялся Болгу – богу молнии. То, что это был «народ мешков» - злой клевете. Мой долг перед Ирландией – писать о людях прошлых эпох. Кто же о них напишет, если не я...
**** - возле замка Грануайл – замка королевы пиратов Грайнне ни О'Майлле в графстве Мейо является колония птиц черных серпокрыльцев. Как приходит лето они летают там черными молниями...