Ексклюзивна фiлiжанка Гарбуз для Братiса Лiбертуса

   Ось нарешті і збулася моя мрія купити дорогу філіжанку, з ручною ліпниною. А колись я писав, що обов'язково куплю подібну ("С нуля. Любимая чашка. Исповедь": http://www.proza.ru/2016/12/30/98). І ось, я її купив. Здійснив свою мрію.

   Це виявилося простішим, аніж здавалося. Маю на увазі, в плані грошей. Складнішим виявилося вибрати одну, з величезного різноманіття подібних філіжанок. Спершу мій вибір ліг на фірму "Pavone": я довго коливався між моделями "Тюльпан", "Анемон" і "Червона троянда", також подобалися "Гранат", "Яблуко", "Виноград", "Пінгвіни"... Потім побачив модель "Волошка" фірми "Gallant". Всі вони мені подобалися, але чогось не вистачало мені. Якимись вони мені усі здавалися квітковими-квітковими, аж до ванільної приторності. А ті, що фруктові - здавалися якимись банальними. "Пінгвіни" нічого собі, мені сподобалася морозяність. Але чогось мені не вистачало, щоби зробити остаточний вибір.

   Продовжував пошуки, і аж раптом побачив ЇЇ. Модель "Гарбуз", невідомого виробника. Я аж застиг, так вона мені сподобалася. Гарбуз! Те, що треба! І не ванільно, як усі ті квіти, і не настільки кисло-солодко, як ті ж самі "Гранат", "Яблуко" та "Виноград". А якраз нейтральний присмак: гарбуз!... Я просто застиг, коли побачив її. І зрозумів: Це ВОНА.

   Тепер хвалюся покупкою. І страшенно тішуся новою філіжанкою. Бо тепер чаювання - кожен раз буде як маленьке свято. Люблю мати гарний якісний посуд. Він підіймає мені настрій, а це у цьому світі дуже важливо.

   Купив одночасно і асорті фруктових чаїв, і вже напився сьогодні чаю. Задоволений страшенно. Мені сподобалося з неї пити. Тепер це моя улюблена філіжанка. А моя колишня червона - улюбленою бути моментально перестала. Хоч вона теж дорога. Але вона не дзвенить від удару дерев'яною китайською паличкою, немов кришталь, а неприємно брязкає: "Пук!" - отакий звук. Фе. Інша справа моя нова філіжанка: "Дзинь!"...

   Аналогів не шукайте, я забрав останню у продавця. В Україні такої більше немає в продажі. В Росії та Білорусі теж нема, я перевіряв. Країна-виробник - "Parmis Co." (Гонконг, КНР), дата випуску 04/2010, - згідно з бірочкою, яку я знайшов у коробці. Але виріб без маркіровки, - а отже, це чиясь несертифікована авторська ручна робота родом з Гонконгу. За всіма ознаками матеріал чайної пари - справжній кістяний фарфор: він досить тяжкий, дуже твердий, міцний, просвічується на світло, і, як я уже писав вище, дзвенить майже як кришталь від легенького удару дерев'яною китайською паличкою. Хто володіє китайською мовою - шукайте виробника в КНР, за тегом "чайна пара гарбуз".

   Зітхаю... Бо те, що продається у нас під цим самим тегом - не порівняти з цією парою... Ні якістю, ні дизайном. У нас не вміють робити такий вишуканий посуд такої високої якості, на жаль. Все, що робиться у нас (маю на увазі, стильоване під гарбуз) - виглядає грубо. Тим паче - що і не з кістяного фарфору, а зазвичай зі звичайної кераміки, абощо. Ех!... А жаль, дійсно. Бо немає, що купити до комплекту, щоби пасувало гідно. А я би купив цукорницю цього ж самого виробника, і ще заварник. Але знайти сайт виробника не зміг. Не знаю, спробую пошукати ще, якимись іншими способами... Але класичним способом не зміг нічого знайти.

   Але нічого! Я маю ексклюзивну пару, і я втішений і якістю, і дизайном. І тому тепер у мене маленьке свято. І я ним ділюся з вами. Купуйте посуд з кістяного фарфору, не пожалкуєте! Воно дійсно того варте. Відтепер і я полюбив цей вид фарфору. А раніше я думав, що якщо він тонкостінний, то хлипкий. Нічого подібного! Я коли вперше взяв у руки блюдечко, то одразу подумав: "Якщо ним зажбурити комусь в лоба, то череп точно можна пробити навпіл: це блюдечко застрягне в ньому, немов сокира". Ну, але звісно ж, я не збираюся жбурлятися посудом. І не приведи Господь таких ситуацій, тьфу-тьфу. Хай життя моє буде спокійним. Одним словом, я відтепер закоханий у кістяний фарфор. Він дивовижний. Він вражає. Він вражає, звісно, одним лиш виглядом, але вигляд то ніщо у порівнянні з тактильним задоволенням тримати якісну (тверду, важку, міцну) та ще й красиву річ.

   Але не сумуйте, що не знайдете точнісінько такої самой чайної пари! В Україні та в інших країнах СНД насправді дуже багато чайних пар подібної якості і подібного дизайну. Наприклад, уже згадані всесвітньо відомі виробники "Pavone" (Італія, коллекція FM), "Franz" та "Gallant" (Китай) - пропонують дуже широкий асортимент виробів з білої порцеляни та кістяного фарфору, які можна придбати у кожному місті світу. Також є подібні вироби фірми "Fromone", якій часто приписують ледь не третину виробів "Pavone": настільки вони схожі зовні. Є досить цікаві моделі фірми "Lefard". І ще дещо від "Арти-М".

   До речі, купив нещодавно філіжанку від "Арти-М". У них в асортименті є ліпні вироби з доломіту. Але, скажу чесно: посуд з доломіту - то не тієї якості посуд, який викликає довіру. Він милий зовні, але, узявши в руки, розумієш, що то щось не те: пити гарячий чай з нього побоїшся, бо здається, що від гарячого він потріскається. Хоча і пишуть, що він здатен витримувати великі температури, підходить до мікрохвильовок... Але все одно довіри нема. Я купив одну філіжанку з доломіту, і тепер вона мені служить чим завгодно, але не філіжанкою. Я кидаю туди варення, кидаю туди насіння, кидаю туди усе, що не є гарячим.

   Саме тому я і зважився, все-таки, на філіжанку з кістяного фарфору. Чесно: думав, що буде приблизно таке ж хлипке, як і доломіт. Ну, бо ж тонкостінне. Але приємно розчарувався, якщо можна так сказати. І прийшов у повний захват.

   З кістяного фарфору можна робити хоч ножі: настільки воно тверде і вражає своєю гостротою. Здається, я навіть десь бачив краєм ока фарфорві ножі, але не сприйняв всерйоз. Тепер подучав: цікаво, чи не з кістяного фарфору вони зроблені? Якщо так, то тепер і ножа такого куплю.

   Я не спинюся на цій філіжанці. Маю намір купити - хай не "Гарбуз", але подібної якості - цукорницю, заварник, креманку, маслянку, оселедницю, тарілку... Мені сподобалася сама ідея купувати посуд подібної якості та дизайну. Підіймає настрій шалено. На душі стає святково одразу, від одного лиш погляду. Користуючись таким посудом, хочеться жити.

   Шануйтеся! Свято у житті кожної людини має бути щоденно. Отож, скільки там того життя? Балуйте себе, поки живі. І тіштеся життям, поки є нагода.

13.04.2018, 21:41
Кар'яле Лібертус, армас Юмалан пойгу


П.С.: 08:30. Це неймовірно! Мені моя продавець написала, що знайшлася ще одна пара Гарбузик! Виявляється, одну таку пару купила її власна невістка, але чогось вона їй не дуже сподобалася, тому вона збиралася комусь подарувати, і не подарувала чомусь. Але, взнавши про мій захват від цієї філіжанки, і про те, що я назвав її самотньою - вирішила запропонувати: чи не хочу часом купити її?... Звісно, так, так, так!... Мені аж захотілося обійняти мою продавщицю! Написав їй, що через місяць, коли отримаю гроші, то перешлю повну суму! І за філіжанку, і за доставку одразу.

Я тільки вранці побачив, що прийшов від неї лист ще учора. І я власне чув учора, що приходив лист, але подумав, що то розсилка з якогось магазину, бо вже не очікував листа. І вчора так захопився чаюванням, що мені було не до листів: купив учора асорті чаїв Qualitea, що не заспокоївся, поки не скуштував усі 5 сортів. То я після п'яти філіжанок чаю сам надвечір лежав як гарбузик, і стогнав від гастрономічно-естетичного оргазму. Які там мені листи? Мені було не до них: світ спинився учора, бо я чаював з моїм коханим Гарбузиком.

Але знайшлася ще одна пара? То на щастя!