Я змiнив iй стать

   Вчора я змінив стать своїй головній фейковій сторінці: замість жіночої вона тепер стала чоловічою. Змінив також аватар та прізвище: вони тепер нейтральні. Залишив тільки ім'я: хай деякий час ще збиває зпантелику, доки не звикнуть, що воно насправді чоловіче: тим паче, що воно все одно нейтральне.

   Просто втомився там прикидатися жінкою. Жіноча роль мені ніяк не дається. Навіть в інтернеті, навіть понарошку. Вона мене пригнічує, і я почуваюся брехуном. І в той же час від тої сторінки мені поки що нікуди не подітися. Бо мені немає, куди йти. А на свою рідну йти поки що не хочу. Бо я поки що не письменник, і навіть не політик. Я просто людина. Непримітна, звичайна, як усі.

   Хо! "Звичайна". От брехня. У мене не виходить бути звичайним та непримітним. Навіть на фейковій сторінці, я привертаю увагу, коли починаю висловлювати свої думки онлайн. І навіть якщо намагаюся говорити на себе у жіночому відмінку, то мені усе одно роблять зауваження, що я мислю по-чоловічому, що таких жінок не буває. І називають мене Братом.

   І я не відпираюся. Признаюся відразу, що дійсно, я не жінка, а ця сторінка фейкова. Але ж бути інкогніто мушу, бо не хочу говорити, хто я є насправді. Як не дивно, але мої зізнання не завжди мають відштовхуючий ефект. На деяких, навпаки, це діє привабливо. І вони проявляють бажання зі мною познайомитися тет-а-тет. А я дивлюся на них подумки, і не можу зрозуміти: для чого це їм, якщо я вже зізнався, що я чоловік. Хіба тільки якщо вони геї?...

   Я ніколи не мав близьких стосунків з геєм. Дружити з ними - дружив, спілкувався, бував у їхньому клубі, і морально відпочивав. Вони взагалі чудові люди. Не розумію, чому від них шарахаються інші чоловіки (з числа гомофобів). Ніхто до мене там не клеївся, і не натякав про секс. Просто сиділи за великим столом, пили чай з печивом, і просто розмовляли. Кожен розповідав про себе, і слухати це було цікаво. Хоча найбільше - звісно ж, запам'яталася атмосфера. Вона була навіть кращою, аніж в церкві. Бо в церкві лицемірно прикидаються святими, вимагаючи тієї ж самої поведінки від усіх. А там, в гей-клубі - по-справжньому усі святі. Чесно кажучи, я трохи скучаю за тим клубом. Мені би хотілося знов там бувати, знов пити чай з печивом, і спілкуватися про усе на світі. З ними почуваєшся легко. Бо кожен  з них - інтелігентний по-справжньому. І це запам'ятовується.

   З лесбійками ніколи не мав стосунків. Якось не склалося. Хоча здалеку бачив пару разів. Але щоби спілкуватися - ні. Не було навіть такого бажання. Я навіть не маю уяви, чи збираються вони десь разом. Але якби і знав, то навряд би чи пішов. Бо мені попросту не цікаво. Хоча один раз - можливо би і пішов, просто для досвіду. Але мені нецікаво там навіть в думках. Можливо тому, що я би там почувався некомфортно апріорі, оскільки я чоловік, а їх цікавлять тільки жінки, і я би почувався там чужим.

   Інколи я бувай на гей-форумах. Читаю пости, коментую. Але гей-форум зовсім не схожий на гей-клуб: на гей-форумі складається враження, що там усі повернуті на сексі, і бажано щоб на брудному. Бо тільки про це і розмови. І тому мені швидко стає скучно. А в гей-клубі - я не пам'ятаю, щоби хтось говорив про секс. Ну, може і говорили, але це було відсторонено, абстрактно, і взагалі скоріше у формі філософії, аніж палкого бажання. А на форумі - ні. Там тільки про це і бла-бла-бла. Та й крім того, на форумах зависає занадто багато гомофобів, які, по суті, і задають тон спілкуванню своїми грубощами та пошлістю. По клубам гомофоби не ходять... Не знаю, на щастя чи ні. Бо якби ходили - то напевне, сиділи би значно тихіше, зачаровано просякаючись атмосферою культурності та інтелігентності. І просто насолоджувалися б моральним розслабленням, яке там панує офлайн.

   Отже, моєю особою зацікавився чоловік, і мене це чомусь дістало. Тому я змінив стать своїй головній фейковій сторінці, змінив аватар, і змінив прізвище. Просто вирішив зняти жіночу маску, бо мені ця роль остогидла вже, а сама сторінка - ні, бо надто багато своєї душі я там виплеснув. Надто став самим собою там, почавши спочатку грати роль...

   Не знаю, навіщо я це взагалі там робив. Зараз озираюся на увесь шлях носіння там жіночої маски - і розумію відчуття даремно втраченого часу. Для чого я взагалі це робив, якщо проект апріорі був провальний?... Адже я через ту сторінку ані познайомитися ні з ким не зможу для зустрічі офлайн, ані прикидатися жінкою, навіть якщо зустріч відбудеться.

   Мене приваблюють жінки. І я намагаюся їх розуміти. Намагаюся відчувати принаймні, через грання ролі. Власне, для того і сторінка... Але, врешті-решт, я відчув втому. Дуже велику втому. Я поклав там багато душі, розкрився там як особистість, але врешті-решт почав привертати увагу чоловіків тим, що я взагалі на жінку не схожий своїм мисленням. І один з них зацікавився мною настільки, що навіть зібрався їхати до мене на побачення аж з іншого міста. Навіть після того, як я зізнався, що я чоловік.

   І мене це підкосило. Я раптом відчув дуже велику втому від цієї маски. Тому я змінив сторінці стать, аватар, та прізвище.

   Я просто відчув дуже велику втому... І розумію, що більше не зможу грати жіночу роль. І не буду навіть намагатися її грати. Мій проект привів мене до мене ж. Я в замкненому колі самого себе.

08:30, 30.04.2018
Кар'яле Лібертус, армас Юмалан пойгу