Ура! Другий Гарбузик завтра буде в мене

   Вчора увечері я переказав продавчині Наталці (з Вишгорода) гроші за другий Гарбузик (тобто філіжанку), і щойно вона відписала мені, що відправила його Новою поштою. Ура! Тепер вони обидва будуть у мене.

   І хоч я уявлення не маю, для кого буде друга філіжанка - але все одно вірю, що мені завжди буде, кого поїти з неї. Щонайменше, гості у мене точно буватимуть. А там - хто знає, може, хтось і затримається в моєму житті назавжди. Але до гостей точно тепер буду завжди готовий. Щонайменше, Стасика я вже поїв чаєм, коли купив торта. А значить, гості будуть ще. Раніше я їх не чекав, тому усе купував по одному екземпляру. Відтепер купую усього по два.

   Уже купив дві чайні ложечки і два столових ножі від "Tarrington House", набір "Античний". Там в наборах було по 3 шт, але я третій ніж подарував Віталіку, і ще усім хлопцям з його палати по одній чайній ложечці такій самій купив: хай тішаться, кожен раз тримаючи в руках таку шикарну красу. Я і сам тішуся, так вони мені ся подобають.

   Дасть Бог, я і по філіжанці усім куплю гарнюній. Якщо звісно отримаю гроші. Буде хлопцям що згадувати про мене, коли мене не стане (поруч або взагалі). До речі, Тимур (той, якого я подумки колись назвав Вахтангом), приходив до мене, увесь усміхнений, і тиснув мені руку, казав спасибі. Я спершу не зрозумів, про що він, а хоча звісно було приємно, а вже потім здогадався. Ну, я радий, що хлопцям сподобалося. Купив їм також рулон фольги та широкий скотч, щоби вони заклеїли собі вікно від сонця. Сподіваюся, що здогадалися та справилися.

   А в мене між тим, завтра буде другий Гарбузик. Подумки тішуся, очікуючи на гостей. Якщо чекаю, то значить, будуть.

   П'ю зараз чай "Pleasure" від "Tess", і смакую печиво "Джага-джага" від "Лукас". Подобається і те і інше, - наступного разу запасуся добряче, щоби і хлопців пригостити. Дай Боже тільки грошей стільки.

   До речі, Макс там щось казав, що фрілансує таким чином, що гроші самі капають, навіть якщо він нічого не робить. Треба би навчитися у нього, і розпитати. Наскільки я здогадуюся, він там щось колись казав про кешбек... Треба буде розпитати. Бо займатися чимось всерйоз у мене мізків не вистачає. Точніше, мені надто жарко голові, щоби я був здатен не заснути через дві хвилини після потуг розібратися. Чесно, голова не робить ніц. Тільки й встигаю, що змащувати її жиром або молочком, щоби не так перегрівалася.

   І Віталік засранець, планшет майже ніколи не вмикає, і в нього не вникає, не вивчає, як він працює. А я сподівався, що він мені допомагатиме в інтернеті. Ну, в принципі, його пробачити можна: у нього зір такий, що він тільки з лупою бачить, і то лише дуже великі букви... Одним словом, у нього катаракта, і зрозуміло, що його ніхто не оперуватиме. Але не будемо про сумне. У мене теж зір псується. І серце на ладан дише. Тому живу як живеться, і тішуся, чим можу.

   Сподіваюся потрапити на Північ. Якщо потраплю, то там у мене пенсія буде більша, і звідти зможу посилати Віталіку щось смачненьке. Коротше, задумки у мене хороші, але чи вдасться втілити?... Ще невідомо, де я сам буду, і хто зі мною буде... Не хотілося би бути зовсім самотнім та безпорадним. А ще думаю про те, як виходитиму в інтернет, коли буду у Фінляндії чи в Росії... Може, варто завчасу придивитися до роутерів?...

   Голова кипить, уже куняю. Треба змастити голову, і подрімати. Хоча навряд чи засну.

   Але все-таки тішуся, що завтра у мене буде другий Гарбузик. Наступним хочу купити кавовий набір "Франжипан" від "Pavone". Муляє він мені. Страшенно ся подоба.

18:05, 16.05.2018
Кар'яле Лібертус, армас Юмалан пойгу


П.С.: Наступного дня вдень мені його доставив кур'єр Нової пошти. Дивовижно, він мене запам'ятав ще з минулого разу, - оскільки він навіть не спитав мого документу, а просто увійшов мовчки в палату і мовчки простягнув пакунок. Мене ця сцена вразила, я не очікував такого повороту. Але було страшенно приємно. Тепер у мене два Гарбузика-близнюка. І це дещо, та означає.