Розмови з психологом

   Я почав спілкуватися з психологом. Перший сеанс відбувся 24-го числа, другий 25-го, наступні два я призначив на 31-е число.

   Її звуть Віка. Перші дві розмови пройшли наосліп, в чаті. Вона пропонувала побачитися онлайн, але я одразу відповідав: "Поки що не хочу". На другий раз вона почала наполягати, сказавши, що їй потрібно бачити мою міміку. Я погодився, але виявилося, що в налаштуваннях сайту щось не так. Вона сказала, що поговорить з техпідтримкою до наступного разу, і ми побачимось.

   Дала мені завдання: кожного дня по 15 хвилин дивитися за вікно, і слідкувати за природою. І потім описати свої враження. Я відповів, що подумаю. Але коли спробував виконати її завдання, то не витримав дивитися і хвилини: стало боляче серцю. Дуже боляче. До розриву серця. Бо я не там. Тому я відвернувся від вікна, і упірився, як завжди, в екран. І біль тут же вщух.

   І знову потекли, як сірість, як туман, години та дні... Будильник заведений на 31-е. Щоби не пропустити наступний сеанс з Вікою.

   Не знаю, що ще додати. Тату, я так хочу на свободу...

10:12, 26.07.2018
Кар'яле