Третi сльози - 15 08 2018. Сльози сироти. Найсолод

   Вчора плакав, втретє. Виплакував Богові свою беззахисність, своє сирітство, свою безпорадність.

   Все почалося з моєї розмови про Сашу-Рому, зі Світланою Набойченко. Вона почала мені на нього скаржитися, обзивати його усіляко, - бо він бачте не платив їй за квартиру цілих 4 місяці, пиячив,брехав, а наостанок вкрав телефон Іллі і зник. А я, замість того, щоби покивати та поспівчувати їй, почав його з усіх сил захищати. Бо він сирота. Я захищав його так, як хотів би, щоби хтось захищав мене. Вона нападала, я давав відсіч словами, постійно роблячи паралелі з собою: "А от я теж...!" - казав я їй. І врешті-решт пристидив її, примусивши замовкнути та інакше  подивитися на ситуацію.

   Але і для мене ця розмова не обійшлася марно. Я в кінці плакав, ридав навзрид, і не міг зупинити своїх сліз. А вона по той бік монітора довго мовчала. Хоча і незнала, що я в цю мить плачу.

   Плакав довго, і плакати було солодко. Я випускав з себе сльози, і вони як хмарки підіймалися наверх. Вони вивільняли в мені місце для майбутньої радості, я це відчував усім єством.

   Я ще хочу плакати в майбутньому. Але тепер відчуваю, що хочу плакати від радості. Порадуй мене, Тату, так, щоби мені хотілося плакати, довго і нестримно. Так, щоби плакали усі присутні. Щоби усі плакали довго, згадуючи кожен раз про мої сльози і про мою радість. Я дуже хочу поділитися своїми сльозами зі світом. Хочу своїми сльозами примусити плакати інших. Помолися за мене, Янголе, Таткові, щоби Він гарніше почув. Те, що я хочу. Амінь.

15.08.2018
Кар'яле