Закохуватися треба тiльки зимою, бажано у четвер

З діалогу тет-а-тет у ФБ:

* * *
Світлана:
- Мене теж били в дитинстві..а я небула хлопчіком..я була тендітним маленьким янголом
І била мене та людина яку я більш за все любила..моя рідна мамуля
Вона багацько пила
І іі вже давно нема..і я іі завжди пробачала і любила

Кар'ялонні:
- Я теж був янголом у дитинстві. Але того ніхто не цінував, усі зловживали... От тому я з тих пір тільки янголів і люблю. Бо я знаю по  собі що таке бути янголом.

Світлана:
- І вона знала про це

Кар'ялонні:
- А моїй мачусі було начхати, пробачаю я її там чи люблю. Вона мене тупо ненавиділа тільки за те, що я є на світі і жеру хліб.
Я їй боявся на очі показатися, бо кожен раз, коли вона мене бачила, вона мене била.
Ні за що,а просто за те, що в неї поганий настрій, а я потрапив на очі. Я був її улюбленим хлопчиком для биття.
Дуже зручний такий хлопчик, який ніколи не дасть здачі, тому його безкарно можна бити скільки хочеш. І він нікому не пожаліється, бо немає кому жалітися.
Батька рано не стало поруч. Я його майже не пам'ятаю.
Пам'ятаю тільки, що він мене любив. Більше нічого не пам'ятаю.
Матері я не знаю зовсім.
Тільки мачуху. Ольгу Іванівну.
До речі, з  якою я усе життя був на Ви. Тому на Ви я вмію тільки ненавидіти. Бо з мого боку у мене з цим звертанням немає жодних асоціацій з повагою.
Але всі люблять, щоби до них зверталися на Ви.
І їм начхати, що я там почуваю. Головне, щоби на Ви. Щоби був формалізм. І видимість поваги.
Хочуть видимість - нате Вам. Але звиняйте, якщо я на Ви пошлю кудись далеко і незручним способом.
Я дотримався формалізму: нате Вам на Ви. Але поважати Вас по-справжньому я не зобов'язаний.
Тому буду неслухом і вредним. І страшенно неприємним. Бо коли я був маленьким і хотів бути приємним, то того не цінували. Били мене за це.  І мені то врешті-решт обридло терпіти.
Втомився морально.
А тепер хочуть щоби я був приємним, щоби мене соблаговоліли полюбити.... Що ж то за любов така, коли люблять ЗА.
Ні.
Хочете любити - любіть. Але не вимагайте від мене жертв за це.
Любов повинна бути подарунком, а не заслугою...
Ну от, тепер виговорився. Стало легше. Дякую, що вислухали і зрозуміли.

Світлана:
- І мені було усього 26 коли вона померла

Кар'ялонні:
- А з батьком, я так розумію, у Вас ніяк. Або так само як у мене з матір'ю... Бо Ви про ньогоніц не згадуєте.
Якщо мати пиячила, значить, було купа претендентів на статус вітчима? Я вгадав?
Колись я знав одну алкоголічку, яка свою дочку за пляшку горілки підкладала своїм спонсорам...

Світлана:
- Мене батько дуже любив я на нього схожа. Вони розвелись

Кар'ялонні:
- Я теж схожий на свого батька. І вона мене за це тим паче ненавиділа, бо вона його не любила. Вона вийшла за нього  заміж вимушено. І за це мстилася мені. Називала мене виплодком.

Світлана:
- Ні...мене любили всі .особливо бабулічка

Кар'ялонні:
- А мене не було кому любити. Бабусів та дідусів у мене теж не було.

Світлана:
- Вона була живим янголом

Кар'ялонні:
- Мені б такого...  Хоча би одненького. Я би їй руки цілував щоденно.

Світлана:
- Вона завжди була ніжною і м'якою. Так все шо є трохи ніжне то від неі.

Кар'ялонні:
- Мені Тато обіцяв, що в мене буде ціла купа дідусів та бабусів, і буде велика родина... І всі мене кохатимуть.

Світлана:
- Куди він подівся

Кар'ялонні:
-  Будуть обожнювати... Тато? Тато Небесний. Бог мені обіцяв. Я свого земного татка не пам'ятаю майже. Тому я його не рахую. У мене окрім Бога немає іншого Татка. Він мене всиновив і пообіцяв багато чого хорошого.
От, я тепер чекаю, коли нарешті почне сповнюватися те, що Він мені наобіцяв...
Завдяки Йому я живий досі. Бо в ту ніч я збирався накласти на себе руки, бо було уже несила жити. Він прийшов і зупинив мене.
Не те щоби прийшов, Він і був поруч. Але в ту ніч Він дозволив Собі проявити Свою присутність коло мене.
Зупинив мене, поклав мені руки на плечі, заспокоїв, і сказав, що в мене буде дуже велика родина. Буде стільки, що навіть усіх по іменам не знатиму, навіть в лице знатиму не всіх, хто мене кохає.
Він мені так пообіцяв...
І я чекаю з тих пір.
Бо Він же Бог, а не балабол все-таки... Якщо пообіцяв, то мусить подарувати обіцяне.
Тому і не маю сумніву, що так і буде. Питання лише коли. Мені вже терпець уривається. Я вже хочу прямо зараз. І одразу багато.
Щоби були і дідусі, і баусі, і пиріжки,і смаколики... І пестощі, і морозиво, і ковзанки зимою, і лижі... Страшенно люблю зиму. Так хочу, щоби принаймні одна зима стала найщасливішою у моєму житті. Боя вжедавно не грався у сніжки... І не катався на санках. А мені хочеться... Але немає з ким.
Я востаннє у сніжки грався у 94-му році.
Вже так багато років пройшло.... Я з тих пір жодного разу не сміявся.
А я хочу сміятися... Бо я вже забув, що це таке.
То була єдина щаслива зима у моєму житті. І я з тих пір кожну зиму чекаю як щастя... Бо кожна зима асоціюється у мене з ним. Закохуватися треба саме зимою, я точно знаю. Бо тільки зимою кохання може бути справжнім. А весною то несправжнє... Весною - то гра гормонів, а не кохання. Тому весняне кохання я зневажаю.
Закохуватися треба тільки зимою...
А ще краще почати восени. Бажано у четвер.
У вересні цього року найближчий четвер буде 6-го числа. То рано ще. Наступний буде 13-го... От, з 13-го і можна. Хороше число. Смішне трохи. 1+3=4/2=2.
Наступний четвер буде 20-го. 2+0=2.
Потім 27-е. 2+7=9. Боже число.
Роблю Таткові замовлення на 27-е вересня. Хочу 27-го числа зустрітися очима зі своїм коханням.

Світлана:
- Ааа....то ви таки хочете кохати...падре ви дивний...ні шо кохати хочете то чудово..але дивний бо дуже іноді по дитячому мислите..

Кар'ялонні:
- Поясніть,що саме Ви маєте на увазі, бо я не розумію формулювання "по-дитячому". Ісус Христос навпаки вчив колись: "Будьте як діти".

Світлана:
- Ооо..дуже наівно..невинно..

Кар'ялонні:
- Під дорослістю зазвичай мається на увазі засміченість мозку різноманітними правилами суспільства, вигаданими для культивації нещирості між дорослими. У дітей мозок від нещирості вільний, тому і мислять вони правдивіше.
А ще діти уміють вірити. А дорослі майже завжди песимісти.
Бо знову-таки, мозок дорослих засмічений правилами суспільства, які схиляють їх до нещирості. А нещирість це по суті самогубство. Самогубство внутрішньої особистості. Звідси і песимізм.

02.09.2018, 14:54
Кар'ялонні