Про королiвськi апартаменти. Я намалював дiм. Ч 2

ПРО КОРОЛІВСЬКІ АПАРТАМЕНТИ
МОЇ МРІЇ
(частина 1)
http://www.proza.ru/2017/01/28/337

* * *

Я НАМАЛЮВАВ БУДИНОК
(частина 2)

   На днях - а точніше, 6-го та 11-го числа цього місяця - мені прийшло аж два листи про те, що Мінсоцполітики та Мінземкадастру дали мені добро на те, щоби я вимагав у Хорошево землю. Написали, щоби подав у сільраду заяву, і щоби вказав точне місце розташування бажаної земельної ділянки під будівництво приватного будинку. І написали: щоб у разі відмови або ігнорування - сміливо подавав у суд.

   Така прутка згода дала мені зрозуміти дві речі: а) вони страшенно мріють від мене здихатися; б) вони ще не підозрюють, що я замислив...

   А замислив я вимагати будівництво не просто будинку, а будівництво комфортабельного пасивного екобудинку, який по суті буде міні-пансіонатом для одного інваліда: тобто, мене, звісно.

   Але позитивні відповіді з цих двох Міністерств надихнули мене почати малювати проект бажаного для мене екобудинку. До цього моменту будинок був у моїй уяві чимось абстрактним. А тепер - я вирішив втілити на папері усі свої найсміливіші мрії.

   В куточку я прикріпив потім світлини готових будинків, які знайшов у інтернеті: на одному з них мені сподобалося оформлення фасаду та даху; на іншому - кольорова гамма.

   На мапах позначив місце тої самої бажаної ділянки. Це місце виявилося якраз навпроти кладовища, що стало для мене додатковим бонусом: чомусь із самого дитинства люблю бувати на кладовищах, я там почуваюся затишно: покійники мене люблять значно більше, аніж живі люди. Тому такому сусідству я потенційно дуже радий. А інші люди - навпаки, кладовищ чомусь стороняться. Ну і добре. Якщо їм з покійниками не затишно - значить, у них совість нечиста, бо душі самих покійників їх від себе женуть. А це для мене чудовий лакмусовий папірчик.

   Отож, як мені місяця півтори тому Тато казав? "Наступного року ти почнеш будівництво". Це Він мені сказав десь на третій день від народження Церкви. Тобто, орієнтовно 8-го липня, або 9-го. Щоправда, Він не сказав,що я почну будівництво саме храму для Церкви. Він сказав просто: "Наступного року ти почнеш будівництво". І ось - на тобі: не минуло і п'яти тижнів, як Мінземкадастру та Мінсоцполітики дружно в один голос сказали: "ТАК!"

   Значить, дійсно почну будівництво. Залишилося тепер дістати сільраду Хорошева.

   Ну, а поки що - публікую план свого майбутнього будинку. За моїми роздумами та висновками, такий будинок повинен бути у кожного сучасного інваліда... Або принаймні у кожної сім'ї, в якій є інвалід. Бо кожен інвалід мусить мати усі умови для фізичної реабілітації. А це значить - і свій власний тренажерний зал, і свій власний масажний кабінет, і свою власну окрему ванну кімнату, яка буде просторою настільки, щоби у ній можна було розвернутися на візку... І свій власний басейн.

   Хоздвір та теплиці - є вимушеним необхідним додатком, зогляду на мізерну пенсію інвалідів України: у інвалідів мусить бути додатковий спосіб прохарчуватися. Підвали - є природнім продовженням вбудованого в будинок хоздвору  та теплиці.

   Площадка для гелікоптеру - вимушений аеродром, в умовах поганих доріг України.

   Отже, загалом - вийшло 7 поверхів: два поверхи житлові (один приватний та один парадно-гостьовий), один поверх для хоздвору, два поверхи для підвалів (мокрий цоколь та сухе бомбосховище), і два поверхи на горищі (мансарда та сьоме небо). Між мансадним поверхом та поверхом сьомого неба - і розташовується аеродром для гелікоптера.

   Малювати план усього будинку я почав, звісно, з приватного поверху: тобто, третього. Потім намалював парадний, потім хоздвір, потім цоколь, потім бомбосховище, потім мансарду, і наостанок - сьоме небо. Отак і вийшло сім поверхів.

   Парадний вхід я розташував аж на другому поверсі: тобто, зовнішні сходи парадного входу вестимуть одразу на другий поверх (оскільки немає сенсу усім гостям кожного разу проходити крізь поверх хоздвору, бо там усе одно нічого цікавого для них, але тісно та темно). Але звісно, щоби дійти до басейну, розташованому на задній терасі першого поверху, то доведеться трошки пройтися.

   Усюди, де тільки можна, я розташував пандуси. І звісно, в будинку, від самого бомбосховища до самого сьомого неба - проходить ліфт. Ліфт розташований саме під таким кутом, щоби в нього було зручно заїжджати і виїжджати з нього на електровізку.

   Свою кімнату - приватну - я розташував у величезній круглій башті, над якою і розташовується аеродром. Внизу під моєю кімнатою - зала для гостей, вона ж столова. Власне, саме з моєї кімнати і почалося малювання усього поверху. Потім домалював ванну кімнату та ліфт, потім мансарду з оранжереєю, потім кімнату доглядальниці, потім масажний кабінет та спортзал, і у куточку міжмоєюванноюкімнатоюта ліфтом - ванну кімнату моєї доглядальниці: за планом, там якраз поміщається унітаз, джакузі, та раковина: якраз необхідний мінімум, щоби сходити у туалет та прийняти ванну ходячій людині.

   Такий же самий санвузол - і на усіх інших поверхах, окрім цоколя: там я розташував амбар для зберігання корму для риб (поруч якраз розташований акваріум, щоби тих риб розводити. Не рибок, а саме риб. Тобто, це міні-ферма для розводу риб для вживання у їжу). Неподалік від акваріуму - міцеліум: тобто, кімната для вирощування їстівних грибів. Там же у цоколі розташовується бойня (для забою тварин, птахів та риб), морозилка для заморожування м'яса та овочів, і ще сушарня для сушіння та зберігання сушеної риби та сушеного м'яса. Це усе - розташоване у західному крилі цоколя. У східному крилі цоколя я розмістив сироварню, котельню, та прачечну. Зі скотного двору можна гвинтовими сходами спуститися у бойню: це єдиний хід, який поєднує скотний двір, який має окремий вхід у східному крилі, із західним крилом цоколя. А звідти - сходи уже на усі поверхи.

   Ну і, власне, усе інше видно на малюнку: на другому поверсі під моєю оранжереєю розташована бібліотека. Під кімнатою доглядальниці - кухня. Під спортзалом, спа-кімнатою, та під моєюванною кімнатою - кімнати для гостей: окремо для гостей жіночої статі (або подружньої пари), окремо для гостей чоловічої статі (або подружньої пари), і окремо - для гостей дитячого віку.

   Усі ті ж самі приміщення на мансардному поверсі займає майже увесь обслуговуючий персонал (окрім охоронника-льотчика, який житиме на сьомому небі, та садівника, який житиме на першому, з вікном усередину теплиці). До речі,    піднятися сходами на сьоме небо можна тільки через аеродром, на який ведуть зовнішні сходи, розташовані на мансардній терасі. З аеродрому уже ведуть сходи на мансарду сьомого неба, де розташовані двері ліфту, і вхід у кімнату льотчика, через тамбур.

   Таким чином, у льотчика єдиного є своя власна ванна кімната, до якої вхід прямо з власної кімнати (як у мене). На всіх інших поверхах ванну кімнату відділяє коридор. Ванною кімнатою на мансардному поверсі користуються троє: куховарка, прибиральниця, та скотник. Ванною кімнатою на парадному поверсі користуються тільки гості (усі, в тому числі і діти). Ванна кімната на першому поверсі - повністю у розпорядженні садівника. На третьому - доглядальниці. Ванна кімната у бомбосховищі - лише для екстрених випадків, які вимагатимуть ховання у бомбосховищі (наприклад, інколи те приміщення може слугувати витверезником для декого з моїх мешканців, - якщо раптом хтось не втримається від цього, - та приводом побути на самоті зі своїми думками, і заспокоїтися).

   Усі зони парафії кожного працівника я розмалював окремими кольорами: синій колір - моїприватні зони. Бузкові - зони моєї доглядальниці (вона ж масажистка, тренер, няня, тасупроводжуюча). Помаранчевим - зони домогосподині (вона ж прибиральниця та прачка). Рожевим - зони куховарки (вона ж доярка, вона ж займається сироварінням, обробкою молочної продукції, та заготівлею консервації). Бежевим - зони скотника (він же пастух,він же ветлікар). Салатовим - зони садівника (він же кочегар у зимову пору, він же заготівельник палива на зиму). Колір хакі - зони двох охоронців (один з них водій автомобіля, інший льотчик,  вони ж механіки, тощо). Блакитні зони - то приватні зони гостей. Жовті - зони загального користування для усіх мешканців будинку.

   Усі загальні зони прибирає домогосподиня. Усі інші зони кожен прибирає сам: кожен свою: де працює, де смітить, там мусить і підтримувати чистоту. В  тому числі і гості муситимуть прибирати за собою самі (щоби не нудьгувати без діла та не свинячити у домі, добавляючи лишню роботу домогосподині).

   Тобто, нічогісінько лишнього, усе потрібне. Більше того: за моїми роздумами, будинок можна було би зробити і просторішим: щоби розширити ванні кімнати для гостей та персоналу, і додати ще один поверх: для внутрішнього басейну та сауни. Але вирішив поки що бути скромним, і обмежитися усього лише сімома поверхами. Хоча хто знає, може дійсно, було би варто подумати над восьмим?... Але ні. Я вирішив, що внутрішній (зимовий) басейн та сауну я намалюю окремою будівлею, поруч з будинком. Потім, пізніше. А зараз - поки що працюватимем над цим проектом.

   Свій будинок вирішив назвати просто: "Кар'ялоннін дворчу" (тобто, перекладаючи з ліввиківської на українську - "Палац Кар'ялонні"). Тобто, пробник, з якого у майбутньому і почнеться будівництво "Червоних палаців" для безхатніх осіб та безхатніх осіб з інвалідністю, як мені Тато і показав колись уві сні.

   У мене є сенс жити, поки є дорога до втілення цих ідей.

22.09.2018, 08:28
Кар'ялонні


П.С.: Щоби ілюстрація плану будинку вмістилася (прикріпилася) сюди, її довелося істотно зменшити у масштабах, тому тут в ілюстрації видно усе тільки зовсім приблизно.