Друг нiмування
(Пауль Целан)
Я вирізблюю собі друзів
З мертвого дерева сподівань.
Я вирізблюю собі дерев’яних друзів,
Що нагадують шахові фігури,
Фарбую їх лаком,
Домальовую очі
І ставлю на шахову дошку:
Нехай крокують до моря:
Чорно-білого, як усе суще,
Легкого, наче сухий ясен,
Прозорого, як малюнок
Старого китайського художника Бо
Того самого, що Лі.
Я майструю собі друзів
Друзів мовчання,
Друзів глибочезної тиші,
Якої не буває навіть в сухому колодязі,
Що виритий двома пустельниками
Закутими тягарем обітниці.
Я ставлю цих дерев’яних друзів
На шахову дошку дня і ночі,
біля дерев’яних коней, королів і солдат,
Я лишаюся серед тиші
Глухих і важких каменів,
Серед долини, де замовк навіть вітер,
Серед хижі, де давно не палили вогонь,
Де навіть книги німують.
Я обираю мовчання…
Свидетельство о публикации №218101600061
"Флейта строгает себе друга своей немоты…» (Пауль Целан)
Я строгаю себе друзей
Из мертвого дерева надежд.
Я строгаю себе деревянных друзей,
Наподобие шахматных фигур,
Покрываю их лаком,
Дорисовываю глаза
И ставлю на шахматную доску:
Пусть шагают к морю:
Черно-белому, как все сущее,
Легкому, как сухой ясень,
Прозрачному, как рисунок
Старого китайского художника Бо,
Того самого, что Ли.
Я мастерю себе друзей
Друзей безмолвия,
Друзей бездонной тишины,
Которой не бывает даже в сухом колодце,
Что вырыт двумя отшельниками,
Скованными бременем обета.
Я ставлю этих деревянных друзей
На шахматную доску дня и ночи,
около деревянных лошадей, королей и солдат,
Я остаюсь среди тишины
Глухих и тяжелых камней,
Среди долины, где даже ветер онемел,
Среди хижины, где давно не зажигали огня,
Где даже книги онемели.
Я выбираю молчание…
Анна Дудка 16.10.2018 07:37 Заявить о нарушении