Павел Глазовой. Байка про куриные яйка и др

С украинского

Села бабка у стола,
Библию читает.
Двери скрипнули, и вдруг
Немец залетает:

- Гутен таг! - кричит с порога. –
Яйка, млеко надо! –
Бабка Библию закрыла,
Плюнула с досады.

- Про какие яйка мелешь?
Где теперь они?
Ты же съел всех кур и уток
В годы той войны.

Глазки немца сразу стали
Влажными от слёз:
- Я для вас гуманитарный
Груз теперь привёз.
***

Байка про курячі яйка

Сіла баба біля столу,
Біблію чита.
Раптом двері рип -у хату
Німець заліта.

- Гутен таг! - гука з порогу. -
Яйка, млеко, шпік! -
Баба Біблію відклала
Й сплюнула у бік.

- Про які ти яйка мелеш?
Де тепер вони?
Ти ж поїв курей у мене
Ще під час війни.

- В німця очі зразу стали
Вогкими від сліз.
- Я для вас гуманітарний
Підмога привіз...
***

 Герой
 
Вернулся папочка с Кавказа,
Схватил сынка на ручки сразу:
- А был ли кто-нибудь у нас,
Пока я ездил на Кавказ?
Тот говорит: - С аэродрома
Ходил тут мамочкин знакомый,
Всё говорил, что он пилот,
Что очень любит самолёт,
Своим геройством похвалялся,
А сам без мамы спать боялся.
***

Вернувся татко із Кавказу,
Вхопив синка на руки зразу:
— Чи був, синочку, хтось у нас,
Коли я їздив на Кавказ? —
А той говорить: — З яродрому
Один ходив до нас додому.
Все говорив, що він пілот,
Що дуже любить самольот.
Своїм геройством вихвалявся,
А сам без мами спать боявся.
***

Привереда

Заглянул приличный дядя прямо спозаранку
В зал столовой, смотрит дядя на официантку.
Говорит ей: - Вы снимите фартучек крахмальный
И наденьте погрязнее, масленый да сальный,
Распустите свою чёлку, пусть висит понуро.
Не смотрите так любезно, гляньте злобно, хмуро.
Принесите мне тарелку щец поводянистей,
Подгорелую котлету и картошки миску…
Выслушав, официантка плечиком пожала:
- Перебрали что ли, дядя, иль заботы мало?
- О, причина, - молвил дядя, - большинству знакома:
Посидеть хочу в столовой, как у себя дома.
***
 
Варивода
 
Увійшов поважний дядько до їдальні зранку.
Пильним оком подивився на офіціантку.
— Скиньте, — каже, — цей передник в білому крохмалі,
А надіньте фартушину, всю в олії й салі.
Розпустіть своє волосся, хай звиса до носа.
Не дивіться так привітно, а спідлоба й скоса.
Принесіть мені тарілку бовтаного супу,
Перепалену котлету і картоплі купу.
Молода офіціантка знизує плечима.
— Ви хильнули чи, можливо, інша є причина?
— О, причина, — мовив дядько, — багатьом відома.
Почувати себе хочу в їдальні, як дома.

 
ПАВЕЛ ПРОКОФЬЕВИЧ ГЛАЗОВОЙ - украинский поэт-юморист и сатирик. Родился: 30 августа 1922 г., Екатеринославская губерния. Умер: 31 октября 2004 г., Киев.