Брия Натали. Зимний вечер

     Зимовий вечiр
 
Зимовий вечір. Вітер за вікном,
верба шумить
В куточку киця спить спокійним сном,
камін горить.
Підсуну крісло, дров підкину -
вогонь, тріщи!
Укрию теплим пледом спину 
сама в ночі.
І буду я тихесенько гортати
сторІнки долі
Обличчя знов почнуть собі спливати
в уривках болю.
Твоє спливе, неначе із туману
минулих літ
Всміхнеться  і зачепить рану
болючий слід…
Зігрію чай, та так і не торкнуся
з країни снів
спливе, неначе із міжчасся
цвітіння днів
Буяння трав… Ти пам’ятаєш те безсоння?
відсутність слів
Ми розквітали квітами cпросоння
в краю снігів.
Та наче тать прокралось розставання
і біль причин…
З тої країни я пішла в вигнання
сама в ночі

...я змерзла, досить, хочу спати
схолонув чай.
Погас камін. І холод лиже п’яти
чадить свіча

             
                ЗИМНИЙ  ВЕЧЕР
                (  Из  Брии  Натали)

Ночь  близится,  крадётся  зимний  вечер,
Сутулит  плечи  верба  за  окном,
Ей  пясти  голые  целует  стылый  ветер,
Кобенится  шальным  веретеном.

Мурлычет  киса  золоту  камина,
Дремотствует  чарующий  покой.
К  огню  подвину  кресло,  дров  подкину,
Поймав  тепло  ладонью  и  щекой.

Наброшу  плед – ночное  одеянье.
Под  перетреск  берёзовых  полен
Отдам  себя  волне  воспоминанья,
Мне  дорог  и  приятен  этот  плен. 

Лицо  твоё  в  размывах  сладкой  боли
Всплывает,  оставляя  горький  след
Туманной  небыли,  свернувшейся  в  юдОли
Минулых  дней,
                недель…
                минулых   лет.

Улыбкой  лунной  странной  тронет  рану,
Иглой  заденет  сердце  невзначай,
Да  так,  что  я  рассеянно  привстану,
Плесну  в  бокал…
            Куда  вино  там?   просто  чай,
Не  пригубив…
                Бредовые  виденья
Нахлынут  вдруг:   
                цветы  в  обьятьях  снов
Среди  снегов,   
                бессонницы  забвенья
И  волшебства  на  крыльях  вдохновенья
Сакрального:   
            без  музыки,  без  слов.

Свидание  ворует  расставанье...
Но,  пробуя  аорту  на    разрыв,
Меня  безмолвную,  застывшую  в  изгнанье
Зовёт  надежда, ставень  отворив.

Сползает  плед  с  холодного  предплечья,
Огонь  погас,  остыл  в  манерке  чай,
Озябли  пятки…
                Хватит  пусторечья!
Хочу  уснуть…

Дымит,  чадит  свеча.