24 02 - Kizatavat. Люди минулого. Славiк Л

   Раптом згадався Славік Л.. Захотілося його знайти на Фейсбуці. Знайшов швидко. Поглянув на нього... Змужнів, став успішним, їздить на великій чорній іномарці... Голова брита коротко, як у блатного братка. На скронях видно легеньке срібло: став сивіти, значить...

   Найперше, що подумав - так це: "Як добре, що доля нас розвела. Не хотів би я бути у його житті ні зараз, ні усі ці роки поруч...". Бо це те не щоби вже не той Славік, якого я пам'ятаю... але це спотворена його копія. Розжиріла і самовдоволена потвора.

   Упаси мене, Господи, від зустрічі з ним у Харкові...

   Боже, невже саме отак виглядає успіх?... Що з людиною зробилося... Став таким огидним, що аж до внутрішнього здригання, бр-р... Цікаво, чи є у нього серце?

   Так само таємничий, як і 10 років тому. Крім декількох фото - більш нічого на сторінці немає. Друзі приховані, інформація про себе теж не вказана. На стіні - майже пусто, не рахуючи збережень якоїсь гри. І щось там про англійську мову було... Схоже, що вчив. Втім, з його освітою - однозначно мусить володіти.

   Який же він бридкий... Неймовірно. Дивлюся у нього, шукаючи того, колишнього Славіка... і ніц не бачу. Не уявляю, чим же він мене тоді зачепив...

   Як добре, що доля нас розвела. Дякую, Тату. Дякую...

16:11, 24.02.2019
Кар'ялонні