24 02 - Kizatavat. Голосний, або Про Karjalonlinnu

   Привіт, Тату.

   Учора увечері якимось чином натрапив на сторінку Максима Голосного. Трохи подивився якесь відео, про те, як відбувався процес його реєстрації та суд... Зайшов на його сторінку, зробив кілька репостів, підписався на оновлення... А потім вирішив звернутися до нього за допомогою.

   Попросив у нього грошей на їжу, та провідати мене у лікарні...

   Зараз вранці поглянув - повідомлення ще не прочитане. Я не знаю, чекати на його допомогу, чи ні... Повідомлення я йому надіслав о 20:27, а о 23:42 він опублікував черговий пост на своїй сторінці.

   Я щойно скопіював своє повідомлення, і опублікував його відкрито, у коментарях під тим постом... Там до цього часу накопичилося іще 16 коментарів, усіх його піддзявкувачів... Я не вірю, що хтось із них кинеться мені помагати, бо скоріше загризуть, кинувшись мене цькувати та відганяти... Бо така психологія усіх піддзявкувачів.

   Тому... надія зовсім крихітна. Зовсім крихітна... Може, десь 0,5 відсотків, проти 99,5. Що бодай хтось відреагує позитивно... Люди не люблять, коли у них просять про допомогу. І у всіх - синдром дженовезе... Саме тому на очах у всіх вбивають людину, і ніхто не заступається...

   А пишуть так голосно: "Разом перемагають"... Кого перемагають? Беззахисних?...

   У мене немає віри, що Голосний мені допоможе. Допомогти може тільки Господь... І то Дивом. І то якщо схоче...

   А Він схоче. Ти схочеш. Якщо хотів мене рятувати раніше - то мусиш довести до логічної перемоги. Мусиш довести до логічної перемоги. І врятувати остаточно.

   Що я відчуваю? Втому... Чайник мій досі так і не оклигав. Учора увечері показував 12 градусів, тепер лише 5...

   Потроху п'ю воду. У мене її лишилося літрів 6. Якщо випивати по одній літрі в день, то мусить вистачити на 6 днів... До пенсії - 15 днів...

   Ситий голодного не розуміє. Так було завжди і завжди буде... На допомогу Голосного не сподіваюся. Поглянувши учора на його гарний костюм... Зрозумів, що одягається він дорого: значить, має достатні гроші... Заможні люди завжди жлоби. Так було завжди і завжди буде. Тому на допомогу людську взагалі не сподіваюся... Якщо приїде - то це буде Диво, до якого я, скоріше за все, поставлюся скептично. Бо напевне його допомога буде з розряду "Зробить на копійку - хвалиться на рубль".

   Але вчора, лягаючи спати, малював картину, як він приїде, як супермен, і порятує...

   Вони усі хочуть бути Президентами. Але коли треба комусь допомогти - то у них клопоти: як не суди, то акції... По головам - до влади... Та попросту не вірю я, Тату. Вже не вірю. Адже це Ти вчора штовхнув мене написати йому. Сказав: "Спробуй, а раптом. Якщо не напишеш, то точно не поможе". Можна подумати, якщо написав, то поможе... Йому навіть читати повідомлення немає коли. Він весь у судах... Весь у клопотах... Ясно, що втомлений... Адже вони усі з усіх сил рвуться до влади. З усіх сил... А значить, переступаючи через трупи таких як я. По тілам, по головам...

   Я не знаю, чи точно Максим саме такий. Я просто спостерігаю...

   Але якщо Максим не допоможе - то потім, коли виживу, я буду казати: "А де ти був, коли я просив у тебе допомогу?"... І не схочу йому допомагати наперед. Бо як він до мене, так і я до нього...

   Те ж саме стосується і Надії, власне. Я чотири роки у неї вірив. А вона не може дати наказ мені допомогти?... Вона лише "подумає"... Скільки думати буде? Страшенно зайнята? Цікаві суди? На них одне й те саме.

   Не хочу нікому нічого допомагати. Як вони до мене, так і я до них... А то по головам людським, та руками таких як я - вони приходять до влади, а потім забувають про нас... Бо ж усі такі заклопотані. Бо заграницям їм треба їздити, на ділові зустрічі. Виступати перед американською публікою, займатися популізмом.

   Зітхаю... Нікому з них не вірю більше. Всі вони пустоболи. Усі... Роблять вигляд, ніби клопочуться про людей, а насправді їм начхати.

   Сьогодні уночі раптом сяйнула тверда думка: хочу бути власником будівельної компанії. Так, це необхідно. Назву просто: "Karjalonlinnu". Як символ кінцевої мети. До будівництва Кар'ялонлінну ж мої прагнення... Це буде перший випадок в історії, коли місто буде назване на честь будівельної компанії, а не навпаки. А будівельна компанія - на честь майбутнього міста.
 
   Вночі, мріючи про те, як Голосний приїде та врятує, сказав собі: попрошу його допомогти мені зареєструвати будівельну компанію на моє ім'я. Бо будівельна компанія необхідна. Без неї не втілити отих усіх проектів, що у моїй голові... Тому необхідна офіційна компанія...

   Хоча Голосний не відреагує. Це 99,5 відсотків гарантія.

   Зітхаю...

   09:57, 24.02.2019
Кар'ялонні