28 05 - Kizatavat-3. Про темперамент Славiка

   Я думав, що у цьому циклі я узагалі не буду думати про нього, і не буду приділяти йому уваги. Але навпаки, саме йому я їх і приділяю і у цьому циклі теж. Бо тепер у цьому циклі я починаю його аналізувати. Тобто, намагаюся його зрозуміти (а від розуміння до прощення рукою подати, як відомо, хоча прощати я його все одно принципово не хочу, бо він у мене прощення не просив).

   Отже, і третій цикл цього посту я присвячую теж Славіку...

   Ми з Оннелі, хоча і вона знову зробила спробу попрощатися зі мною (вкотре! Ми прощаємося і прощаємося, точніше, це вона постійно зі мною прощається час від часу, а я продовжую робити усе від мене залежне, щоби продовжувати будувати стосунки, не дозволяючи їй розвалити їх вщенту: знищити усе, побудоване мною з такою старанністю)...

   Отже, я продовжую вести із нею діалог, і писати їй листи. ЦЬого разу я торкнувся питання наших із нею темпераментів. Я - як відомо, флегматик. Вона - меланхолік. А флегматик - це єдина людина, з якою меланхолік здатен співіснувати протягом довгого часу (читай: життя).

   Вона мене звинуватила у черствості, хоча чекала від мене любові та тепла. Мені довелося звернути її увагу, що я народився флегматиком, і цього ніколи не змінити, бо темперамент мінятися не здатен, його можна просто прийняти таким, який він є. І зрозуміло, саме з такого як він є - і витягувати для себе користь. Так, я кохаю Оннелі, але моє кохання до неї ніколи не буде проявлятися так, як воно здатне проявлятися у меланхоліка. Чекати від флегматика що він буде кохати як меланхолік - це марна і безглузда справа.

   А раз я вже завів розмову про темпераменти - то для прикладу привів варіанти її стосунків з людьми інших темпераментів: з холериком (Надія та Євген), та сангвініком (це однозначно Ірина Юзик, і, я так вважаю тепер, що і її мама (мама Оннелі), - також, хоча я з нею не знайомий, але математично вираховую це, опираючись на скупі розповіді Оннелі про її стосунки з зі своєю матір'ю). Якщо говорити коротко, то холерик завжди розчавить меланхоліка, меланхолік попросту не виживе підодним дахом з холериком, а сангвінік меланхоліка попросту не почує,бо це будуть стосунки між телевізором та глядачем: з сангвініком у одній хаті меланхолік попросту зачахне від самотності. Ну, а двоє меланхоліків апріорі притягнути компанію одне одного не здатні, бо однакові полюси не притягуються. Тому єдиний темперамент, з яким меланхолік здатен співіснувати і отримувати від того радість - це флегматик. Тобто, я.

   Відправивши лист, я замислився про темперамент Ольги. І математично вирахував, що вона також флегматик, як і я. І виклав у листі свої розрахунки: якщо Євген холерик, то Ольга бути холериком не може, бо два холерика в одній хаті вижити не зможуть, бо це будуть стосунки як у німих сестер-близнючок Гіббонс: вічна війна, яка припинитися може тільки якщо хтось один піде геть (що і зробили сестри Гіббонс: просто домовилися, що одна з них помре, і одна з них дійсно померла заради повноцінного життя іншої сестри).

   Бути меланхоліком вона теж не може, бо меланхолік підодним дахом з холериком попросту не виживе, бо той розчавить меланхоліка. І бути сангвініком Ольга теж не може, бо інакше би дружби між нею та Оннелі апріорі би не склалося. Тому ясно і зрозуміло, що Ольга - флегматик.

   Потім мені згадався Славік та Олена. Що Олена флегматик - то мені одразу стало ясно, щойно я познайомився із нею. А хто за темпераментом Славік? Мені стало цікаво. Бо з флегматиком апріорі здатен ужитися будь-який темперамент, окрім іншого флегматика. Та і зі Славіка такий флегматик, як з мене балерина... Особливо пригадуючи ті його крики десять років тому.

   Спершу можна було би подумати, що він холерик? Але ні, для холерика він надто спокійний, надто інертний, а для сангвініка - надто депресивний.

   Таким чином, приклавши ще деякі розрахунки до тих відомостей, що маю, я вирахував, що Славік - теж меланхолік, як і Оннелі. А єдиний темперамент, який здатен співіснувати з меланхолоіком протягом довгого часу і навіть принести йому щастя - це, як я уже говорив, флегматик. Тобто, такі люди, як його колишня дружина Олена, як я, або такі як Ольга (дружина Євгена), - хоча звісно, що з неювін навряд чи знайомий.

   Так, флегматики холодні, їм не вистачає тої сердечності, яка притаманна меланхолікам. Але, принаймні, флегматики - це єдині люди, які не поводяться у світі меланхоліка мов слон у крамниці посуду, як це роблять холерики, і не поводяться як телевізор у кімнаті, як це роблять сангвініки, які апріорі не здатні чути меланхоліків, тому меланхолікам лишається лише пасивна роль слухача. Бо флегматик, хоча і поводиться у житті меланхоліка як радіо, яке ніколи не замовкає, але принаймні з зі флегматиком у меланхоліка можливий діалог: "А тепер до нас зателефонував наш слухач! Слухаємо Вас, говоріть, ми у прямому ефірі".

   Так, флегматик холодний, і це можна назвати його недоліком. Але зате меланхолік безмозкий, - так скаже у відповідь флегматик. Хоча наспраді пара "меланхолік + флегматик" є усього лише ідеальним поєднанням розуму та серця, яким не вистачає одне одного для того, щоби почуватися у цьому світі гармонійними та потрібними. Те саме ідеальне поєднання протилежностей,яке здатне притягнутися одне до одного,- хоча протилежностями насправді для меланхоліка є і холерик і сангвінік, але вони не притягуються, бо ті протилежності вже з інших планет зовсім. Флегматик - єдина людина, яка здатна меланхоліка зрозуміти. Меланхолік - єдина людина, яка здатна флегматика зігріти.

   До речі, мій батько теж був меланхоліком. Я зараз подумав про темперамент мого батька, і ясно зрозумів, що він був меланхоліком. А Ольга Іванівна - типовий холерик, тому і вийшло те що вийшло: вона розчавила його... Зі мною цей номер не пройшов, бо я флегматик, а флегматик у парі з холериком проявляється як лід під ногами для сраки: де затанцюєш, там і підсковзнешся. Тому краще не танцювати. Тому флегматик для холерика в якомусь розумінні невловимий, бо схожий на фата-моргану: ніби і поруч, ніби у руках навіть, а задушити не виходить. Звісно, це якщо говорити про конфліктні ситуації та стосунки: такі, як у нас були (і є) з Ольгою Іванівною. А якщо говорити про мирний варіант стосунків - то звісно, це варіант стосунків бомби та кнопки, яка керує цією бомбою, або варіант стосунків генератора ідей (геніального відкривача) та робочого коника, який тягне на собі усі клопоти по піклуванню про свого улюбленого генія. До речі, стосунки Ольги та Євгена саме такі: поки він грається у підготовку до Революції, вона тягне на собі їхній сімейний бізнес.

   Людмила - типовий сангвінік. Аркашка теж сангвінік. Співіснувати зі флегматиком здатні, - як радіо та телевізор, - але, вимагаючи одне і те саме - тобто уваги до себе, - насправді ідеально співіснують у ділових стосунках, де сангвінік виступає "зіркою" екрану, а флегматик - його закадровим продюсером. Це союз Вєрки Сердючки та Андрія Данилка (з пісні "Танго"): - "Без меня ты неинтересен, Без нарядов моих и песен" - "Ты о песнях заговорила, Кто их пишет - ты не забыла?"... Це - типовий союз флегматика та сангвініка.

   Ну, а флегматик у союзі з меланхоліком - це постійне радіо, яке говорить: "Піди туди, зроби те, і можеш бути самим собою". Як то кажуть: "Сделал дело - гуляй смело". Потрібна лише згода меланхоліка на командування над своїми діями з боку флегматика. Інакше діалогу не вийде. Тому потрібна не просто згода, а навіть бажання меланхоліка, - підкорятися волі флегматика. Що стосується наших стосунків із Оннелі, то вона до командування над собою виявилася не готовою. Для неї це зі скрипом та з зубами. А я тільки дивлюся на її супротивляння, та кручу пальцем коло скроні. Бо флегматик - це єдиний темперамент, який здатен розкрити прихований потенціал меланхоліка саме через оці командування: "Піди туди, зроби те". І єдиний темперамент, здатний з меланхоліком співіснувати, бо більше ні з ким меланхолік не виживе: із сангвініком він зачахне, а холерик його розчавить.

   Ось і все, що я хотів написати про моє розуміння Славіка. І про можливий сценарій моїх із ним стосунків, коли він з'явиться на порозі моєї кімнати: як не крути, а я єдина людина, яка ідеально підходить йому. Але він не єдина людина, яка ідеально підходить мені. Бо я ще мрію про стосунки із сангвініком та з холериком. Ідеально потрібний мені холерик - це Надія, і ще Євген також. А сангвініка я ще поки що шукаю своїм поглядом... Звісно, у оточенні Надії є сангвінік: це Ірина Юзик, але Ірина мені не підходить для тих цілей, які мені потрібні, бо вона зоофілка (захисниця тварин), а я - поет, який шукає свою "зірку екрану". Тобто, у нас абсолютно різні інтереси, які перетинатися апріорі не здатні.

   На цьому зітхну...

08:51, 28.05.2019
Кар'ялонні