28 05 - Kizatavat-3. Про емоцii флегматика

   Мені захотілося продовжити тему про темпераменти. І у першу чергу - про емоції, оскільки саме здатність до емоцій у першу чергу цінується будь-яким меланхоліком...

   Якщо у холерика емоцій тих аж занадто багато, у сангвініка його емоції у міцній руці самого сангвініка, то у флегматика вважається, що емоцій немає зовсім. Бо дійсно, якщо порівнювати емоції з кольорами, то у холерика його емоції це щось, аж ядучо-яскраве, то у флегматика емоції можна порівняти з білим кольором. І звісно, у контрасті зі сліпучо-ядучими кольорами холерика усі емоції флегматика однаково білі. Але насправді відтінків білого існує стільки ж, скільки і основних кольорів... Я спеціально знайшов у інтернеті палітру кольорів фарб, які представляє будь-яка будівельна компанія на розгляд своїх клієнтів, щоби кожен клієнт міг вибрати на свій смак будь-який відтінок, та глибину насиченості обраного відтінку. Звісно, тут показані лише основні, але насправді професіонали налічують близько восьмидесяти відтінків білого. Одного лиш білого кольору - вісімдесят відтінків. Які, звісно, контрастувати здатні лише одне з одним. Але не з більш насиченими варіантами того ж самого кольору...

   Точно те саме і з емоціями флегматика: у порівнянні з насиченими кольорами почуттів холерика, у флегматика почуттів та емоцій немає зовсім. Але для самого флегматика це далеко не так. Він розрізняє свої емоції та почуття між собою у собі. Бо мова йде про відтінки білого. Тобто, дуже тонка гама.

   У емоційному плані до флегматика найближче саме меланхолік. Бо його почуття так само тонкі. Хоча звісно, у нього усе яскравіше, бо мова йде про багатоколірність емоцій та почуттів, близької до ніжної пастелі. Саме тому меланхолік та флегматик і розуміють одне одного.

   З іншого боку, флегматику близький також і сангвінік. Бо сангвініком так само, як і флегматиком, керує розум. Сангвінік сам вирішує, коли йому і що відчувати. Меланхолік та сангвінік є протилежними одне одному у цьому плані, хоча обидва близькі флегматику: кожен по-своєму. І в той же час обидва близькі холерику, бо його почуття яскраво насичені. Обидвом - і сангвініку, і меланхоліку - може то здатися привабливим. Але насправді обидвох то дуже скоро виснажує, оскільки настільки яскрава насиченість кольорів почуттів холерика попросту втомлює обидвох. Але звісно, витримувати сусідство з холериком здатен тільки сангвінік, бо він керує емоціями - і своїми, і холерика - за допомогою свого розуму. Бо сангвініки - це природжені тамади на будь-якому святі, які самостійно вирішують, що зараз буде відчувати публіка у залі: чи будуть усі сміятися, чи будуть усі плакати.

   Може здатися, що флегматик протилежний холерику. Але насправді флегматик є прекрасним поглиначем звуків, які видає холерик. Просто поглиначем.

   Тому звісно, що не дивлячись на стійкий білий колір почуттів флегматика, відтінки білого все-таки існують. Просто для холерика вони здаються усі однаково білими. Але оцінити широку гамму почуттів флегматика здатен тільки меланхолік. Бо сангвінік цінує не саму наявність цих відтінків, а здатність флегматика тримати свої почуття під контролем. Тобто, цінує його розум, а не його гаму почуттів. До почуттів флегматика сангвініку немає ніяких справ.  Бо він тамада, а не художник... Бо художником здатен бути тільки меланхолік. Він один здатен намалювати портрет Мони Лізи, який прикує до себе погляди усього світу. Бо Мона Ліза - і є яскравий приклад флегматика.

   Через те і оцінка посмішки Мони Лізи різними представниками різна: хтось бачить у її посмішці погрозу, хтось насмішку, хтось ніжність... Усі відтінки білого, залежно від куту зору глядача.

11:11, 28.05.2019
Кар'ялонні