Ко Дню Автомобилиста На украинском языке

Текст на русском языке - по ссылке:

http://proza.ru/2019/08/31/575


Колись радянський "День працівників автомобільного транспорту" святкували в жовтні - слідом за ментовським "Днем міліції".  Святкували разом: і ті, хто на ГАЗ-93 щодня з 8-ї до 17-ї відвозили належні 2 тонни гною з ферми на поле, і ті, хто зрідка навідуючись до сім'ї, якщо вона все ж  таки була, тягали на МАЗ-6422 ті ж 2 тонни, але понадлімітного завантаження, - на звичні тисячі кілометрів.

Це справедливо, що День Далекобійника в Україні виділили окремо - в серпні.  І не тому, що "гусь свинье - не товарищ", а тому, що незаперечна унікальність цієї професії дає повне право і на свято  власне унікальне - окреме від "бусників-маршрутників", трактористів дорожніх катків-скреперів і всяких інших "піджопників" (водіїв службових легковиків).

Чи шкодую, що віддав майже все свідоме життя цьому ремеслу?  Очевидно, що ні. За свої майже 30 років на "дальнобої", все ж чимало побачив всякого світу і в різноманітті кліматичних зон, і часових епох.  Не сидів, як пень, сиднем, обростаючи мохом банальних проблем.  Мене завжди приваблювали феромони свободи, чим і манила ця професія.  Але в першу чергу - свободи від будь-якого щоденного начальства: цих "працівників автомобільного транспорту" над собою (нинішніх гаджетів і GPS тоді ще не було).

Треба визнати, що ілюзорність цієї свободи я гостро відчув, коли завдяки цьому ж таки ремеслу, успішно подолавши "кризу середнього віку", потрапив в іншу "залежність" і опинився перед складним життєвим вибором, про що згодом написав цілий роман.  А про що б я писав, просидівши все життя на одному місці?  Ото ж бо!

Чи буду журитися за всім цим, коли нарешті "кину якір" в рідній "гавані", звідки вже втомився від'їжджати, аби щоразу неодмінно повернутися?  Упевнений, що ні.  Якщо твоя життєва філософія "жити тільки вперед" замішана на вмінні робити чіткий однозначний вибір, - подібним сентиментом ні на крихту не переймаєшся.

Вибрав би це ремесло знову, якби так раптом сталося, і життя запустилося по новому колу?  Так, безсумнівно.  Саме його б і вибрав, ... якби стовідсотково був упевнений, що в свої 50 років обов'язково "вляпаюся" в залежність іншу, - ту, що стане останньою, усвідомленою і бажаною.

"Ти для "рЕлаксу", "бой", обирай "дальнобой",
Коли сірість буття одоліє.
Що сім'ї там нема, - то це, може, й дарма, -
Десь аж в сорок цим серце заниє ...

З серпневим нашим святом, українські колеги-далекобійники!  Ні цвяха бісівського, ні жезла ментовського, як мовиться!  "Шорсткої" вам під колеса, і нехай вони завжди котяться в єдино вірному напрямку - додому, де вас неодмінно чекають.

http://proza.ru/2020/01/05/1354

Мій роман "ДОРОГА В ОДИН КІНЕЦЬ" про непростий життєвий шлях шофера -далекобійника - на ресурсах електронних книг: ЛітРес, Андронум і ін.

Уривки з книги тут - на сторінці цього літературного сайту, у вигляді новел:

http://proza.ru/avtor/volodymyr