Скачки!

    Степан приїхав в гості до своєї сестри ранньою весною, неждано-негадано, але йому були раді всі. Здавалося, що цілий світ закрутився навколо однієї людини.

    Погодьтеся, далеко не кожен індивідуум має щасливий характер, що дозволяє йому з вражаючою легкістю зав'язувати нові знайомства і ставати душею будь-якої компанії. Стьопа ставився саме до цієї рідкісної категорії людей.

    Однак, пробувши в гостях три дні, наш герой занудьгував і все частіше згадував Росію. Рвався додому. Гавриїл Павлович, чоловік його сестри, людина вельми освічена, вирішив дізнатися в чому справа і по можливості, розвіяти смуток-тугу родича:

      - В чому справа, Степан? Невже тобі у нас не подобається?


      - Та що ти, Гаврило, як можна? Але мені пора ...

      - Що, город садити?

      - Який город? Теж скажеш - город! Робота нікуди не втече, але у мене
      
        є більш важлива справа: скоро - Скачки! Ось це дійсно - подія!

      - Ти що, старий, до стрибків пристрастився? А ну, викладай про свої Скачки,
               
        та докладніше!

      - Ну, якщо ти наполягаєш, слухай, - Степан зітхнув і почав свою розповідь:

      - Сталося все це, через мою благовірну. Ти ж знаєш ціх бабів!


      - Стьопа, та Стьопа! - каже, - жити якось нудно стало, нецікаво. Нікуди
      
        ми з тобою не ходимо, ніде не буваємо. Туга - жах! Вигадай що-небудь!

    Почав я міркувати, чим же мою кохану здивувати? Одного разу оголошення на очі потрапило, в якому повідомлялося, що на наступний день на іподромі Кінні перегони, відкриття сезону. Приходжу додому і кажу:

      - Матуся! Завтра у нас з тобою культурний захід, - і все як є про Скачки виклав. Як вона забігала, як зраділа!

    На ранок ми з Ганною, при повному параді, вирушили на іподром. Прибувши, оглянули все довкола - нікого немає. Сіли під деревцем: на душі легко, природа чудова!

    Дістали з торби білого вина(так ми горілочку називаємо), закуску. Дивимося, неподалік дідуган нудьгує. Запросили і його: поки суть та діло, до початку перегонів час є, познайомилися. Дідок двірником виявився, від нього дізналися, що в резерві ще години-півтори, а за цей час, ми можемо культурно відпочити.

    Загалом, випили за знайомство, потім за Скачки, ще за щось, зараз вже і не пригадаю ... Сонечко стало припікати, нас так розморило, що не помітили, як і поснули на травичці.

    Прокидаюся - сонце заходить, Ганна поруч сопе, уві сні така щаслива! А як-же, вряди-годи на бігах побувала?! Подивився на її ноги - взуття немає.
 
       - Ну,- міркую, - пора додому!

    Вирішив час дізнатися - на руці годинника не виявилося. Розбудив діда, а він себе по кишенях б'є і кричить: "Пенсія, пенсія, вкрали гади!"

     Степан закінчив розповідь, подивився на родича і сказав:

       - А ти все - город! Додому мені їхати треба, бо в нас Скачки!



        Переклад українською мовою автора