Чи зна ш ти?

Чи знаєш ти, як я її люблю,
Чи знаєш, як люблю я Україну,
Її природу неповторну й чарівну,
Її красу безпрецедентну і єдину?

Чи знаєш ти, як я люблю пісні,
Які лунають серед пахощів малини?
Після серпневої виснажливої днини
Вони звучать із легким вітром вдалині.

Чи знаєш ти, як я люблю поля,
Укриті барвами гарячого світанку?
Не надивитись на багатство це й до ранку,
Отак приліг би, й слухав цю пшеничну колисанку.
 
Чи знаєш ти, як в нас цвітуть сади?
Запилюють їх бджоли безустанку.
Як сонце сходить на небеснім ганку,
Зорі зникають барви і сліди?

Чи знаєш ти, які у нас ліси?
Якими кронами вони сягають неба?
При погляді на них нічого вже не треба,
Лише вникати в їх казкові голоси.

Чи знаєш ти, яка у нас зима?
Якими кожухами загортаються дерева?
Як сонце сяє в лагідній блакиті неба?
Це незбагненна, майже чарівна краса.

Я міг би довго ще описувать тобі,
Яка чудова і прекрасна в нас країна,
Чого лиш вартий запах свіжоскошеного сіна...
Нестримний час немовби завмирає на земній осі.