Лисенятко Фоксi. Глава 1 Весна

       Шановні читачі-письменники, дякую Вам за те, що ви заглянули до мене на сторінку. Я вже не перший рік пишу вірші, і вони багатьом припали до душі, а зараз вирішила опанувати прозу. Раніше мені здавалося, що це буде легко й просто, оскільки моє слово ніщо не стримує: ні рима, ні ритм, ні довжина рядка. Але коли я почала працювати над своїм першим оповіданням, я зрозуміла, що в кожній справі потрібен досвід, чого мені не вистачає. Хоча, не Боги ліпили горщики, але, на жаль, до вправного гончаря мені ще далеко. Мій перший «горщик» вийшов не дуже рівним і місцями шорстким.
       Так от, шановні читачі-письменники, в мене до Вас є невелике прохання — не судіть мене суворо за помилки, а краще вкажіть мені на них, за що я буду щиро Вам вдячна.
       З повагою, Соломія Галицька.


____________________________________


ЛИСЕНЯТКО  ФОКСІ
ГЛАВА 1: ВЕСНА

Данный рассказ на русском языке:
http://proza.ru/2021/11/05/470

       В тому році весна прийшла рано. Вже у двадцятих числах лютого у західній частині Росії подув теплий вітерець, задзюрчали веселі струмочки й повітря наповнилося запахом талого снігу. У лісах, на проталинах, розцвіли перші проліски, нагадуючи зимі про те, що її час добігає кінця.
       До середини квітня сіра земля вкрилася смарагдовим покривалом, а дерева вбралися в зелений одяг і весняний ліс задзвенів голосами перелітних птахів, які своїм співом віщували початок нового життя. У мешканців лісу з'явилося чимало клопоту, адже в них народилися на світ дитинчата, яких потрібно було годувати, захищати від ворогів, а після - передати їм свій досвід.
       На околиці лісу, недалеко від галасливого селища, на схилі невеликого пагорба під старим розлогим дубом облаштувала своє житло лисяча сім'я. Поки мати-лисиця в затишній нірці годувала своїх малюків, лис нишпорив по лісі у пошуках здобичі. Не раз під покровом ночі, коли замовкав шум автомобілів, а вулички селища ставали безлюдними, цей настирливий хитрун заходив на територію людей і проникав у пташині двори, приносячи до своєї нірки домашніх птахів. Це було небезпечним заняттям, адже ці двори охороняли сторожові пси, але батько любив своїх малюків і був готовий ризикувати власним життям заради того, щоб побалувати їх.
       А вони росли. Через два тижні у лисенят розплющились оченята та незабаром малюки вже висунули свої сірі мордочки з нори, вивчаючи звуки та запахи лісу. Вони з цікавістю слухали спів птахів і веселі наспіви струмка, який за пагорбом впадав у невелику тиху річечку. А ще через два тижні лісові непосиди весело пустували біля своєї нори, спостерігаючи за комахами й весело перекидаючись на зеленій ароматній траві.

       А недалеко в селищі, по той бік траси, кипіло зовсім інше життя. Світ людей хоч і схожий на світ тварин, але все ж разюче від нього відрізняється. У чотириногих істот відносини набагато простіше і зрозуміліше, але ось у двоногих…
       Людина дуже дивне і непередбачуване створення, душа якої має безліч складних лабіринтів та секретних кімнат. В них знаходять свій притулок не тільки чесноти, але й пороки, які, немов корозія, роз'їдають її свідомість зсередини. Ця розумна недотепа, настільки сильна, що здатна дотягнутися до інших планет, але водночас, безнадійно слабка перед силою власних слабкостей, під впливом яких вона здатна на низинні вчинки та злочини.
       Нерідко буває так, що через свою ненаситну жадібність вона може відняти останній шматок хліба в голодного, тим самим прирікаючи того на голодну смерть, щоби потім викинути цей шматок за непотрібністю у смітник.
       Буває так, що, перебуваючи у кайданах неприборканої похоті, ця дурепа з легкістю зраджує своїх найрідніших та близьких йому людей, щоби потім самій опинитися на дні глибокої ущелини.
       І часом трапляється так, що під впливом отруйної заздрості та невгамовної гордині, вона здатна заподіяти зло ближньому, тим самим обравши собі шлях до Пекла.

       Дві тисячі сімнадцятий рік, такий теплий та сприятливий для тварин, виявився нелегким для людей. У світі то тут, то там спалахували військові конфлікти й це істотно позначилося на фінансовому стані й долях простих мешканців. Зростав рівень безробіття і кожен виживав, як міг: хто брав кредити, хто витрачав свої останні заощадження, хто продавав золоті прикраси, а хто виїжджав у села, де обробляв землю і вирощував домашню худобу. Але, крім звичного заробітку, з розвитком технологій, в людей з'явилася можливість заробляти гроші в інтернеті. Деякі заповзятливі громадяни відкривали свої блоги, в яких писали статті, розміщували цікаві ролики, фотографії та інше, збираючи глядачів та прикріплюючи до своїх блогів рекламу, за що їм на картку приходили гроші.
       Саме таким чином і вирішила підробити молода подружня пара, яка проживала в вищесказаному селищі. Роман і Зінаїда. В них був свій приватний будинок і досить велика ділянка землі. Влітку вони займалися землеробством і розведенням домашніх тварин, а взимку чоловік їздив у місто на сезонні роботи. Але через те, що в тому році його роботодавець збанкрутував, Роман залишився вдома і винахідлива дружина вирішила поповнити сімейний бюджет створивши свій блог в Інтернеті.
       Трохи поміркувавши, вони відкрили свій канал на сайті «YouTube» під назвою «Світ тварин ТБ» і стали знімати на камеру своїх домашніх вихованців. Відеоролики мали чималий успіх, їх канал набрав багато глядачів і незабаром там була розміщена реклама. На їх пластикову картку стали надходити гроші.
       Молодята були в захваті, адже це було легше, ніж обробляти землю. Але з часом кількість переглядів стало падати, і винахідлива жінка вирішила позичати домашніх тварин в друзів та знайомих, тим самим видаючи їх за своїх. Так з'явилися ролики з морськими свинками, шиншилами, черепашками, хом'яками, щурами, папужками та іншими вихованцями. Фінанси полилися рікою.
       Подружжю б радіти, але, на жаль, вплив людських пороків такий сильний, що людина часто втрачає здоровий глузд, переступаючи межу дозволеного. Ось і цих початкових блогерів вразила жадібність, міцно обплутавши їх душі своїми довгими й гнучкими мацаками.
       Чим більше грошей вони заробляли, тим більше їм не вистачало. Днями й ночами господарі будинку знімали все нові й нові сюжети, забувши вже про те, що давно пора займатися посівом і посадкою сільськогосподарських культур. Але з часом глядачі знову стали залишати канал, що засмучувало молодих блогерів, і молодий господар запропонував знімати ролики, де буде показано не ігри, а саме порятунок тварин які потрапили у халепу, що повинно було привернути увагу нових глядачів. Тільки ось вся складність полягала в тому, що брати менші аж ніяк не потребували допомоги рятувальників, хоча для користолюбних господарів це абсолютно не мало ніякого значення. Просто потрібно було кинути хом'ячка у бочку з водою, заштовхати кошеня у вузьку іржаву трубу, підвісити цуценя за задні лапки до сходів, або трохи провести лезом ножа по його тоненькій і ніжній шкірці, щоб потім, перед камерою, з жалібними стогонами, зобразити «чудовий порятунок» бідолашного вихованця.
       Успіх перевершив всі очікування. Правда знайшлися і спостережливі глядачі, які в коментарях під роликами дозволили собі виказати сумнів у правдивості даних історій, але ця проблема вирішувалася блокуванням небажаних осіб й видаленням незручних для блогерів питань.

       Так пройшов квітень і настав травень. Зацвіли фруктові дерева, приваблюючи своїм пряним ароматом медоносних бджіл, а у весняному небі пролунали травневі грози.
       В наших лисенят крізь дитяче сіре підшерстя стала пробиватися руда шерсть. Їхній батько вже не приносив свій видобуток до самої нори, а ховав його все далі й далі, змушуючи малюків шукати та знаходити його. А вони вже починали проявляти інтерес до полювання, незграбно ганяючись за дрібними гризунами та лісними жабами. Так, непомітно для усіх, на зміну теплій весні прийшло спекотне літо.

СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(2021 рік)

Продовження за посиланням:
http://proza.ru/2022/02/14/641