Маленька Боня пречудова

        Маша йшла поруч з матусею, весело розмахуючи рученятами. День був пречудовий = сяяло веселе сонечко. Зовсім легенький морозець рум`янив щічки дівчинки і, здавалося, наспівував бадьору пісеньку.
     Посміхалася Маша, посміхалась її матуся, посміхалося небо, посміхалися
люди,  які йшли назустріч. Маша була вже першокласницею. І хоч через війну заняття проводилися онлайн, а не в шкільних класах, перерви були, і дівчатка встигали перемовитися одна з одною і розповісти найцікавіші новини.   Сьогодні  Тетянка повідомила Маші новину: їй подарували   чудового песика, ще зовсім маленького, але дуже гарного. Тетянка була від нього у захваті.
     Маша підняла голівку, щоб подивитися, яке враження справила ця новина на її матусю. Але мама  йшла незворушно з легкою посмішкою на вустах. Здавалось, що вона зовсім не чула, про що їй так емоційно розповідала донечка. А Маша вже дуже давно мріяла про цуценя, маленьке та грайливе...
     Маша нічого не сказала матусі і продовжувала іти поруч з нею, та  продовжувала мріяти про цуценятко. Раптом у куточку біля входу до великого супермаркету, куди вони збирались зайти, дівчинка помітила... Цікаво, що ж помітила Маша. Може, цуценятко? Ні, це було не цуценятко.
Це була маленька, чистенька, біла-білісінька, з великими красивими, веселими та розумними, чорними оченятами собачка. Вона сиділа спокійно та з цікавістю оглядала усіх, хто виходив із магазииу.
     «Мамо, - стиха промовила дівчинка, - подивись! Подивись яка Боня!»
Тут і матуся помітила маленьку красуню. Вона разом з донечкою підійшла до собачки,  погладила її, а потім підняла її на руки. Собачка дивилась приязно і ніби посміхалася.
     «Ах ти, прекрасна двірняжечко! Ти загубилася? Де ж твої хазяї?» - приязно промовила мама. Але  собачка нічого не відповіла, лише поклала довірливо голівоньку мамі на груди. Маша зрозуміла, що собачка дуже сподобалася і матусі.
     «Мамочко, матінко, ти сама найкраща у світі! Це наша собачка, наша!
І звати її Боня. Подаруй, будь ласка, цю собачку мені! Подаруй, матусю!» - благала донечка.
     Мама щиро любила свою єдину дитину. Вона не змогла відмовити донечці. І вони, навіть не зайшовши до супермаркету, вже втрьох, попрямували додому.
     Вдома матуся опустила собачку на підлогу, а сама попрямувала до ванної  кімнати, щоб  приготувати все необхідне для її  купання. Мама виділила для тваринки  рушники, приготувала для неї охайну постільну білизну і сказала Маші: «Все, можна починати купання».
     «Боню, - покликала Маша, - ходімо купатися!»  Собачка підняла голівку, почувши ім`я, і сміливо рушила за дівчинкою до ванної кімнати.


   «Матусенько, ти помітила, що їй сподобалось ім`я Боня? Давай її так і назвемо. Ти згодна?»
    «Боня, так Боня, нехай буде по-твоєму,» - посміхнулася мама.
   Пізніше вони, знову всі втрьох, пішли до зоомагазину і придбали все-все необхідне для чудової Боні. Там був і наймодніший повідець.
    Боня почувалася веселою та щасливою. Вона наче  відчувала, що стала улюбленицею всієї родини. Навіть татусь, який раніше говорив, що більше полюбляє котів, ніж собак, від Боні був у захваті.
     А що вже  раділа Маша! Вона вважала себе найщасливішою дівчинкою у рідному місті. Вона навіть зовсім забула, що в неділю вони ідуть на циркову виставу, про яку раніше так мріяла, а зараз і не згадувала зовсім. Про це їй нагадала матуся.
     Якось ввечері вся родина після вечері сиділа на дивані та дивилися веселу музичну передачу. Поруч з ними, як завжди, сиділа і маленька Боня. Раптом  під час звучання особливо веселої мелодії Боня скочила легенько з дивану й почала танцювати. Вона ставала на задні лапки, робила декілька кроків вперед, потім назад, потім починала кружляти в один бік, потім  в інший.
А після закінчення таночку Боня дуже гарно вклонилася в усі боки і застигла, ніби чекаючи на аплодування.
     Родина, яка  мовчки милувалася чудовим таночком маленької танцівниці, тепер нагородила її щирими та веселими оплесками. Боня була задоволена, вона ще двічі вклонилася і сіла на своє місце на дивані.
     Матуся, задумливо та ласкаво дивлячись на Боню, мовила: «Цьому таночку хтось її навчив. Вона дуже розумна і талановита, але тут видно, що з нею танцями займалися спеціально та  серйозно». З думкою мами погодились і татусь, і Маша.
     А наступного ранку мама з Машею повели свою красуню до ветеринарної клініки, Вони записали її на огляд ще першого дня, коли Боня в них з`явилася І чекали декілька днів своєї черги.
     Лікар був дуже приємною людиною. Він зразу сподобався не тільки мамі та Маші, а й маленькій Боні. Боня подивилася на нього приязно, простягнула йому праву лапку та ще й ласкаво лизнула його руку. Ветеринару це сподобалось. Він ніжно погладив її голівоньку і приготувався оглядати її.
     Але мама попросила його раніше послухати мамину розповідь. Вона сказала  лікареві, що ця чудова двірняжка їм з донечкою так сподобалась, що вони взяли її до себе прямо з вулиці. Що вони нічого не знають про її минуле і тому просять оглянути собачку особливо ретельно.
     «Зачекайте, - відповів мамі ветеринар. – Ви помиляєтесь, це не двірняжка, ця собачка дуже гарної породи. Вона – Мальтійська болонка. Я впевнений, що її попередні хазяї дуже любили ЇЇ та добре ЇЇ доглядали. Тому у неї зі здоров`ям все має бути у цілковитому порядку». Після огляду він у цьому упевнився. Маша з матусею після огляду Боні поверталися додому ще більш веселі та щасливі.


     Татусеві теж дуже сподобалась новина про гарну породу Боні, хоч він і сказав, що і двірняжкою він все одно дуже любив би цю чудову тваринку.
Пройшло ще кілька днів, і настала неділя. Цього дня мама з донечкою повинні були йти до цирку.
     «Матусенько, Боня теж піде з нами до цирку?» - запитала Маша, зазираючи в мамині очі. Почувши відповідь мами: «Звісно, піде з нами», донька радісно заплескала в долоні. Незабаром вони втрьох весело поспішали до цирку, який знаходився неподалік від їхнього будинку. Тому до нього вони не їхали, а йшли пішки. І прийшли ще зарано, так що змогли прогулятися у сквері неподалік. А потім спокійно зайняли свої найкращі місця у першому ряду. Татусь завжди замовляв для них місця найкращі.
     Цирк сяяв вогнями, линула весела музика. Святково одягнена публіка чекала веселого дійства. Нарешті все почалось… Виступи артистів цирку  приводили глядачів у захват. Після кожного номеру оплески довго не вщухали. Клоуни своїми веселими дотепами смішили дорослих та дітей.
     Раптом оголошують: «На арені Ангеліна Неперевершена з ансамблем собачок «Танцююче диво». І з`являється чудова молода жінка у такому сяючому одязі, що яскравіше за літнє сонечко. Маша навіть очі заплющила на секунду. А за нею, а за нею чудові собачки. Деякі з них були дуже схожі на маленьку Боню, що сиділа на колінах у Маші.
     І зазвучала музика. З її першими акордами Боня стрімко злізла з колін дівчинки, перескочила через бар`єр і опинилась на арені цирку. ЇЇ швиденько підхопила на руки Ангеліна Неперевершена, радісно поцілувала собачку в носик і загукала: «Хвилиночку! Знайшлася наша Боня Сільвія, наша  солістка. Швидко одяг для Боні Сільвії!»
     Враз вибігли дві асистентки. Вони швиденько одягли на Боні чудове сценічне вбрання, зав`язали Їй великий бант. Музика заграла спочатку, і почався виступ собачого танцювального ансамблю. Як же чудово собачки танцювали! Оплески не вщухали. А в центрі танцювала наша Боня. Вона була неперевершена, найкраща! Маша з мамою не зводили з неї очей.
     Чотирилапі танцюристки закінчили  свій виступ, але оплески ще довго не вщухали. І тут Боня, як була, у чарівному сценічному вбранні, знову перестрибнула бар`єр і опинилась на колінцях у Маші.
     Коли закінчилася циркова вистава І глядачі, стоячи, продовжували дякувати артистів оплесками, до мами з Машею та Бонею підійшла Ангеліна Неперевершена. Вона знову погладила та поцілувала Боню  та мовила: «Ви,
мабуть, надзвичайно добрі люди, якщо Боня полюбила вас так щиро за такий короткий час. Але вона надзвичайно талановита, вона повинна танцювати і дарувати радість дітям та дорослим. Я пропоную таке: нехай вона живе у вас. А в дні вистав я вам буду дзвонити по телефону і ви будете приводити її до цирку. У вас будуть свої постійні місця у першому ряду. Ви на таке згодні?»
«Згодні,» - відповіла матуся. Вони обмінялися з Ангеліною Неперевершеною номерами  телефонів та заспішили додому розповісти новини татові.


    А тато вже їх чекав. Новини його теж потішили. І він з теплою ніжністю подивився на Боню.
    Після смачної вечері тато сів до телевізора дивитись новини, Маша з Бонею гралися у дитячій кімнаті, а матуся, помивши посуд, почала розповідати новини своїм подругам. Ті прийшли у захват і попросили маму організувати у суботу о десятій годині ранку виступ маленької танцюристки для дітей їхнього багатоповерхового будинку. Мама пообіцяла порадитись із татом.
     Татові така ідея  сподобалась. Він навіть пообіцяв придбати для танців Боні невеличку спеціальну круглу арену. Дітки-школярі понаписували об`яви про виступ Боні і розклеїли їх по усіх під`їздах. Тому глядачів зібралось надзвичайно багато. Мама навіть трішки захвилювалась: чи не злякає така кількість глядачів їхню танцюристку.
     Та хвилювання були марні. Боня почувала себе дуже комфортно. Вона навіть декілька разів охоче танцювала «на біс».
     А потім була справжня дискотека для дітей. Почали танцювати діти, а потім не встояли і дорослі. Так виступ маленької Боні організував велике свято танцю для жильців усього величезного будинку.
     Коли всі натанцювались досхочу, коли об`явили про закінчення свята танцю, всі заспішили до Боні. Кожен хотів погладити цю талановиту танцюристку, потиснути легенько її чарівну лапку і, звичайно, подарувати їй якийсь дарунок. Дарунків було так багато, що тітонька Людмила з першого поверху вирішила винести  декілька плетених із лози кошиків, щоб всі дарунки туди поскладати.
     А ви, якщо відвідаєте виставу цирку, обов`язково зверніть увагу на собачку – солістку, яка танцює в самому центрі танцювальної групи собачок. Це – Боня Сільвія. А в  центрі першого ряду ви побачите чудову дівчинку і дуже милу жінку, її маму.  Це Маша і її матуся. Це вони, ті, які щиро  люблять Боню, які  роблять все, аби Боня відчувала себе щасливою.