Oran Gutan

The head was bursting at the seams, and it seemed that it was about to shatter into millions of small pieces. Arms, legs, the whole body refused to obey...
- Well, it was necessary to get so drunk yesterday - lamented Charles.
The beginning of yesterday's evening did not bode well: sat in the pub, had a couple of beers ... And where did this Harry come from with his pseudoscientific theories?
After the pub, they drank whiskey in the cemetery and argued until they were hoarse, until the cemetery watchman, who emerged from the darkness, like a ghost, asked the gentlemen not to disturb the peace of the dead and leave ...
-Do you know what Charles is? For drunk cattle like us, the place is in the zoo! Let's go to the zoo ... - suddenly offered Harry.
And they went to the zoo...
After giving the night watchman a few small coins and promising not to make noise, the friends settled comfortably near the aviary with primates.
"Listen Charlie, we've known each other for a thousand years," Harry began.
- Okay, I'm a failed scientist. I will end my life in poverty, drunk to the nines.
Not talking about me now. I can see something bothering you...
How long can you go to "young, budding scientists" - the less whiskey left in the bottle, the more often Harry drank it.
“Isn’t it time for you, Charles Robert Darwin, to do something fundamental, one that would revolutionize science and glorify your name through the ages…” Harry took a deep breath, closed his eyes and fell asleep…
“But he’s right,” Charles looked at his sweetly sniffing friend. The moon peeking out from behind the clouds illuminated the room in which Charles and Harry were. It was an empty cell..
*******************************************
- I beg your pardon, sir, if I distract you ... Do not deign to give your name.
Charles flinched at the sound of a low, pleasant voice, especially since such a strange thing had not been spoken in England since the days of King Arthur.
- My name is Charles Robert Darwin, but where are you, sir? I don't see you… - Charles peered vainly into the darkness, trying to make out the speaker. The wayward moon hid in the clouds, and the zoo plunged into pitch darkness.
“Go to the neighboring enclosure and for the sake of all that is holy, don’t be scared ...” continued the invisible interlocutor
Charles left the cage, leaving Harry smiling blissfully in his sleep, and headed in the direction indicated by the mysterious stranger.
  Coming closer, Charles saw two brightly shining lights, which at first he mistook for the eyes of a cat. Opening the cell door, he stepped in resolutely.
- Don't be afraid sir, I won't harm you - Charles was looking straight at him and talking to him, a big shaggy ape.
“I must be dreaming,” the scientist thought after a moment of confusion.
- Once again, I ask you to forgive me generously for my curiosity, are you not the same Charles Darwin who made a trip around the world and described in detail the flora and fauna of Patagonia? Believe me, sir, this is not idle curiosity ... - continued the monkey.
- Yes, the same Darwin - answered Charles.
-Providence itself sent you to me... Sorry again, I forgot to introduce myself. My name is Oran Gutan! - the monkeys said and bowed to Charles with dignity, as medieval knights bowed.
“No, alcohol hasn’t brought anyone to good yet,” an afterthought flashed through Charles’s head ...

It will dawn in two hours. This time is enough to answer your questions. And Sir Charles, I must, no, I simply must tell you something that no one but you will believe ...
   So, ask.... - Oran Gutan carefully looked at the scientist.
- However ... - Charles finally came to his senses and the scientist-naturalist inside him, got the better of surprise and distrust. - Please forgive me in advance if my questions seem tactless to you, but the talking monkey is here in the zoo?
- Everything is very simple - Oran Gutan smiled, as far as the grimace on the monkey's face could be called a smile

- Oran Gutan in Malay means "forest man"
My grandparents, more than fifty years ago, were brought here from Borneo. This is where my parents and I were born. Unfortunately, my parents were sold to another zoo and my grandmother was involved in my upbringing.
She taught me the language of people. We are incredibly lucky. At that time, the night watchman was a good and pious man, but he had one weakness. In the evening after the zoo closed, he drank to the bone.
I don’t remember how a big rusty nail, with which my grandmother deftly opened the outer lock, got into our cage. We left the cage and traveled around the zoo. Sometimes they went into the lodge, which had two books: one was called The Adventures of King Arthur, the second was the Bible. However, my grandmother, for some reason, called the Bible a collection of instructive tales for people. Thanks to these two books and my grandmother, I learned to read ...
Toward morning we returned and locked the cage with the same nail.

- Have you tried to make contact with people? - the scientist asked.
-There was one accidental attempt... - Oran Gutan sighed heavily.
-It is a sad story.
-Usually, my grandmother and I traveled around the zoo at night, at the moment when the caretaker was dead drunk. ... On that ill-fated night, something went wrong ... We were reading the Bible, and suddenly a man
  suddenly woke up. Grandmother tried to calm him, urging him not to be afraid and not to worry. However, the body of the watchman, either weakened by the constant use of alcohol, or shocked by the picture he saw of a talking monkey, could not stand it.
Our caretaker has lost his mind...
After this incident, we no longer made attempts to communicate, realizing that people are too emotional and weak, completely unprepared to understand and accept us ...
My glorious grandmother, was in old age and died shortly after this incident.
    -Let's go back to the Bible. According to this book, man, being the crown of God's creation, was created last. And to be fair, in order of priority, we are not the apes, but you humans are the ape-men...
- Of course I'm joking, Sir Charles - Oran Gutan thought for a moment and continued
- Some time ago, two gentlemen stopped near my cage. They talked about the scientist who made a round-the-world trip, they also called his name - Charles Darwin.
  -Having accidentally heard your conversation with Sir Harry, I realized that there would be no other chance and decided to talk to you...
- If you have no more questions, I would like to tell a story that my grandmother told me shortly before her death ...
***********************************************************
The head was bursting at the seams, and it seemed that it was about to shatter into millions of small pieces. Arms, legs, the whole body refused to obey...
- Well, it was necessary to get so drunk yesterday - lamented Charles.
Last evening was an exception to the quiet and measured life of a scientist.
What happened yesterday seemed like a strange fairy tale today: meeting with Harry, going to the zoo, talking with Oran Gutan ...
    Toward evening, Charles finally came to his senses and decided to write down the story he heard from Oran Gutan.
After reading "Our Father", and signing himself with a cross, the scientist dipped his pen into the inkwell and resolutely drew the title on a sheet of paper.
"The Origin of Species by Means of Natural Selection, or the Preservation of Favorable Races in the Struggle for Life"...

Two years have passed. Two intense years, consisting of sleepless nights and days full of doubts and scientific discoveries...
    Dawn barely broke outside the window, but the night stubbornly did not want to give in and the sky was full of stars.
The scientist finished writing, put the last point and exhaled with relief ...
At that very moment, on the other side of the city, in the zoo, old Oran Gutan took a deep breath and his heart stopped.
In the wide-open eyes of the monkey, the stars were reflected, almost as distant and mysterious as in Borneo, about which grandmother told so interestingly a long time ago ...

P.S. The ship with the proud name "King Arthur", which was actually a fragile trading vessel, was heading for London. Among other cargo, there was a cage with two orangutans from Borneo on board. They were taken to the zoo, instead of a recently deceased male. None of the crew had any idea that both monkeys, thanks to the kind and fearless missionary, fluently and quite well, can communicate in English and French ...
**********************************************************
Голова тріщала по швах, і здавалося ось-ось розлетиться на мільйони маленьких шматочків. Руки, ноги, все тіло відмовлялися коритися...
- Це ж треба було вчора так напитися-журився Чарльз.

Початок вчорашнього вечора не віщував нічого поганого: посидів у пабі, пропустив пару пива...

І звідки взявся цей Гаррі зі своїми псевдонауковими теоріями?
Після пабу пили віскі на кладовищі і сперечалися до хрипоти, до тих пір, поки виник з темряви, як приведення цвинтарний сторож, не попросив джентльменів не порушувати спокій покійних і піти…
- А знаєш що Чарльз? Таким надравшимся скотам як ми, саме місце в зоопарку! Йдемо в зоопарк ... - несподівано запропонував Гаррі.
І вони пішли в зоопарк…
Давши нічному сторожу кілька дрібних монет і пообіцявши не шуміти, друзі зручно розташувалися біля вольєра з приматами.
- Послухай Чарлі, ми знайомі тисячу років - почав Гаррі.
- Гаразд я, вчений-невдаха. Закінчу життя в злиднях, пропившись в пух і прах.
Не про мене зараз розмова. Я ж бачу, як тебе щось гризе…
Скільки можна ходити в,, молодих, що подають надії вчених,,?- чим менше залишалося віскі в бутлі, тим частіше прикладався до неї Гаррі.
- Чи не пора тобі, Чарлзу Роберту Дарвіну, зайнятися чимось фундаментальним, таким, яке зробило б переворот в науці і прославило твоє ім'я в століттях... - Гаррі глибоко зітхнув, закрив очі і заснув…
- Але ж він правий-Чарльз глянув на солодко сопе друга. Виглянувши з-за хмар місяць, освітила приміщення, в якому знаходилися Чарльз і Гаррі. Це була порожня клітка…

- Прошу прохання сер, якщо я відволікаю вас ...Не зволіть назвати Ваше ім'я.
Чарльз здригнувся від несподіванки, почувши низький приємний голос, тим більше що так дивно не говорили в Англії з часів короля Артура.
- Мене звуть Чарлз Роберт Дарвін, але де ви пане? Я вас не бачу... - Чарльз марно вдивлявся в темряву, намагаючись розгледіти мовця. Норовливий місяць сховалася в хмари, і зоопарк занурився в непроглядну темряву.
- Підійдіть до сусіднього вольєру і заради всього святого не лякайтеся... - продовжував невидимий співрозмовник
Чарльз вийшов з клітки, залишивши там блаженно усміхненого уві сні Гаррі, і попрямував в сторону, зазначену таємничим незнайомцем.
Підійшовши ближче, Чарлз побачив два яскраво сяючих вогника, які спочатку прийняв за очі кішки. Відчинивши двері клітки, рішуче ступив всередину.
-Не бійтеся сер, я не заподію вам шкоди-на Чарльза дивилася в упор і розмовляла з ним, велика кошлата людиноподібна мавпа.
- Напевно, я сплю-після миттєвого замішання подумав учений.
- Ще раз прошу пробачити мене великодушно за мою цікавість, чи не той Ви Чарлз Дарвін, який здійснив навколосвітню подорож і докладно описав флору і фауну Патагонії? Повірте сер, це не пусте цікавість...- продовжила мавпа.
- Так, той самий Дарвін-відповів Чарлз.
- Саме провидіння послало вас мені.... Ще раз вибачте, я забув представитися. Мене звуть Оран Гутан!- вимовив мавп і з гідністю вклонився Чарльзу, так як кланялися середньовічні лицарі.
- Ні, алкоголь до добра ще нікого не доводив-пронеслася запізніла думка в голові у Чарльза…

- Через дві години світанок. Цього часу вистачить, що б відповісти на ваші запитання. І ще сер Чарлз, я повинен, немає просто зобов'язаний розповісти вам те, чому крім вас ніхто не повірить…
Отже, запитуйте....- Оран Гутан уважно глянув на вченого.
- Однак ... - Чарльз остаточно прийшов до тями і вчений-натураліст всередині нього, взяв верх над подивом і недовірою.- Прошу мене пробачити заздалегідь, якщо мої питання здадуться вам нетактовними, але розмовляюча мавпа, тут, в зоосаді?
- Все дуже просто-Оран Гутан посміхнувся, наскільки гримасу на морді мавпи, можна було назвати посмішкою

- Оран Гутан в перекладі з малайського означає,, лісова людина,,
Мою бабусю і діда, понад п'ятдесят років тому, привезли сюди з Борнео. Тут народилися мої батьки і я.на жаль, батьків продали в інший зоопарк і моїм вихованням займалася бабуся.
Вона і навчила мене мови людей. Нам невимовно пощастило. У той час, нічним сторожем була людина хороша і побожний, але була у нього одна слабкість. Увечері після закриття зоопарку він напивався вщент.
Не пам'ятаю, як до нас в клітку потрапив великий іржавий цвях, яким бабуся спритно відкривала зовнішній замок. Ми залишали клітку і подорожували по зоопарку. Іноді заходили в сторожку, в якій було дві книги: одна називалася,, Пригоди короля Артура,, друга - Біблія. Однак бабуся, чомусь,, Біблію,, називала збіркою повчальних казок для людей. Завдяки цим двом книгам і бабусі я навчився читати…
Ближче до ранку ми поверталися і тим же цвяхом замикали клітку.

- Ви не намагалися вступити в контакт з людьми?- поцікавився вчений.
- Була одна випадкова спроба.... - Оран Гутан важко зітхнув.
- Це сумна історія.
- Зазвичай, ми з бабусею подорожували по зоопарку вночі, в той момент, коли сторож був мерці п'яний.... В ту нещасливу ніч, щось пішло не так ... ми читали Біблію, і раптом людина
несподівано прокинувся. Бабуся намагалася заспокоїти його, закликаючи не боятися і не хвилюватися. Однак організм сторожа, чи то ослаблений постійним вживанням алкоголю, чи то шокований побаченої картиною розмовляє мавпи, не витримав.
Наш сторож позбувся розуму…
Після цього випадку, ми більше не робили спроб спілкування, розуміючи, що люди занадто емоційні і слабкі, абсолютно не готові нас зрозуміти і прийняти…
Моя славна бабуся, перебувала в похилому віці і незабаром після цього випадку померло.
- Повернуся до Біблії. Згідно цієї книги людина, будучи вінцем творіння Бога, був створений в останню чергу. І якщо бути справедливим, в порядку черговості не ми є людиноподібними мавпами, а ви люди-мавпоподібні люди …
- Звичайно ж, я жартую, сер Чарльз-Оран Гутан задумався на мить і продовжив
- Деякий час тому, біля моєї клітки зупинилися два Джентльмени. Вони розмовляли про вченого здійснив кругосвітню подорож, також назвали його ім'я - Чарлз Дарвін.
- Випадково почувши вашу розмову з сером Гаррі, я зрозумів, що іншого шансу не буде і вирішив заговорити з Вами…
- Якщо у вас більше немає питань, хотів би розповісти історію, яку незадовго до смерті повідала мені бабуся…

Голова тріщала по швах, і здавалося ось-ось розлетиться на мільйони маленьких шматочків. Руки, ноги, все тіло відмовлялися коритися...
- Це ж треба було вчора так напитися-журився Чарльз.
Минулий вечір виявився винятком з тихого і розміреного життя вченого.
Те, що трапилося вчора, сьогодні здавалося дивною казкою: зустріч з Гаррі, похід в зоопарк, розмова з Оран Гутаном…
Ближче до вечора, Чарльз остаточно прийшов до тями і вирішив записати почуту від Оран Гутана історію.
Прочитавши,, Отче наш,, і осінивши себе хрестом, вчений занурив перо в чорнильницю і рішуче вивів на аркуші паперу заголовок
"Походження видів шляхом природного відбору, або збереження сприятливих рас у боротьбі за життя»…

Минуло два роки. Два напружених роки, що складаються з безсонних ночей і днів повних сумнівів і наукових знахідок…
За вікном ледь забрезжіл світанок, але ніч вперто не бажала поступатися і небо було повно зірок
Вчений закінчив писати, поставив останню крапку і видихнув з полегшенням…
У цю саму мить, на іншому кінці міста, в зоопарку старий Оран Гутан глибоко зітхнув і серце його зупинилося.
У широко відкритих очах мавпа відбивалися зірки, майже такі ж далекі і загадкові, як на Борнео, про який давним-давно так цікаво розповідала бабуся…

P. S. Корабель з гордою назвою,, Король Артур,, насправді був утлой торгової пасудиною, тримав курс на Лондон. Крім інших вантажів, на борту знаходилася клітка з двома орангутангами з Борнео. Їх везли в зоопарк, замість недавно померлого самця. Ніхто з екіпажу і не здогадувався про те, що обидві мавпи, завдяки доброму і безстрашному місіонеру, побіжно і цілком пристойно, можуть спілкуватися англійською та французькою мовами…


На фото я і Оран Гутан.