Життя людське, як вогнище минуще,
Лиш спалахне, нестримно погорить,
Освітить простір навкруги, і відпалахкотить,
Знесилиться, погасне і… згорить,
З ним зникне і веселе, і сумне, все суще.
Золою стануть дрова, хоч які тверді,
Розсіється вона страждальною землею,
Не буде навіть сліду, де сяйливою зорею
Життя світило. Його багатобарвну одіссею
Згадає тільки вітер на густій траві.
Життя людське, як вогнище минуще
© Copyright: Андрей Март, 2023
Свидетельство о публикации №223022400904
Свидетельство о публикации №223022400904
Рецензии