Мабуть, нема нічого кращого в природі,
Коли яскраве сонце прокидається на сході,
Його проміння можна цілими ковтками пити,
І хочеться всміхатися, радіти, дивуватись, жити.
Якими барвами тоді все наливається довкола,
Сліпуче світло пломеніє аж до виднокола,
Завмерти б тільки, й охмеліти сяйвом цим,
Що сповіщає щось хороше разом з днем новим.
Розгладжує суворі риси й на похмурому обличчі,
Немов до щастя, енергійності, надії кличе.
Зникає сум і розпач. Небо осяйне
Попереджає ніби, що… погане все мине.
Мабуть, нема нiчого кращого в природi
© Copyright: Андрей Март, 2023
Свидетельство о публикации №223030301368
Свидетельство о публикации №223030301368
Рецензии