Ще яскравіше мерехтіли зорі,
І сяйво місячне п’янке
Вузькою стежкою на морі
Було від балакучих хвиль тремке.
Дахи будинків і дерева
Вечірнім подихом роси
Іскрились, наче кришталева,
Тендітна склянка вкрай холодної води.
Поволі бліднув місяць в небі,
Крізь вікна світлом проникав,
В своїй предвічній лагідній потребі
Усі предмети він ласкав.
Ось м’яко його дивне сяйво
На скатерть крейдяну лягло,
Живлющим вітром з моря потягло,
І наболіле все одразу стало зайвим.
Ще яскравiше мерехтiли зорi
© Copyright: Андрей Март, 2023
Свидетельство о публикации №223062901243
Свидетельство о публикации №223062901243
Рецензии
