Сідало сонце за бугри далекі,
І довгі тіні ворушилися в степу,
Незвичними здавалися предмети,
Немовби розглядав довкола все всліпу.
На сході біле раптом щось блиснуло,
І загорілося у променях останніх, а затим
Яскравим синюватим вогником стрибнуло,
Й одразу зникло разом з сонцем осяйним.
А це лиш кригою гірською промені сковзнули,
Відбилися у ній, і тут же діамантами розквітли,
Допоки зорі вечорові по усьому небу не сипнули,
Й у повній тиші аж до ранку мерехтіли й квітли.
Сiдало сонце за бугри далекi
© Copyright: Андрей Март, 2023
Свидетельство о публикации №223072100723
Свидетельство о публикации №223072100723
Рецензии
