Було вже місто вимите дощами,
Багато й пишно травнем вбране,
Доносився з лиманів моря дух,
Палкому літу нерозлучний друг.
Висіло в небі сонце осяйне,
Лінивий вітер зрідка промайне,
Враз пожене рікою хвильку жваву,
Немов знайшов собі негадано забаву.
А потім починає в кронах шелестіти
Густих каштанів й кучерявих лип,
За ним дощу почується зненацька схлип,
Що буде аж до ранку тихо шепотіти.
Було вже мiсто вимите дощами
© Copyright: Андрей Март, 2023
Свидетельство о публикации №223120701693
Свидетельство о публикации №223120701693
Рецензии
