Сідало сонце десь далеко за горбами,
Пожовклі трави стали золото-рожеві,
Блищали вапнякові кручі кришталеві,
Прозорі тіні синім маревом на степ упали.
Густішали, мінились фарби навкруги,
На землю ніч нестримно опускалась,
Тривожно з днем минувшим вже стрічалась,
На заході палали сонця пломенисті відсвіти.
На ранок вітер сильний віщувався,
Останні промені розтопленою лавою здавались,
Немов навік, з усім земним прощались,
Усього світла спалах раптом згас і обірвався.
Сiдало сонце десь далеко за горбами
© Copyright: Андрей Март, 2023
Свидетельство о публикации №223122000934
Свидетельство о публикации №223122000934
Рецензии
