Лина Костенко Старый сад. перевод с украинского

Я вышла в сад. он черный, неживой.
Ему уже и яблочко не снится.
Лишь лёгкий шум походки молодой
В извивах старой памяти ютится.
Печален сад, как прежде нелюдим,
 Меня узнал он! Хоть смотрел  устало.
В круговороте промелькнувших зим
 Так изменился он, и я  молчала…
А он спросил: -ну что ж ты не пришла
В другую пору, в  светлый час цветенья?
Сказала я : - наша  любовь была
 На все года, дарила   вдохновенье.
 И я пришла не струшивать ренклод,
 Не делать из твоих плодов наживу,
Чужие пусть приходят в час щедрот,
А  я пришла,  как к морю  в час отлива.
 И только в этом  все  мои права…
 И опускалось солнце за горами,
И сад шептал шершавыми губами
Какие-то прощальные слова…


Виходжу в сад, він чорний і худий,
йому вже ані яблучко не сниться.
Шовковий шум танечної ходи
йому на згадку залишає осінь.

В цьому саду я виросла, і він
мене впізнав, хоч довго придивлявся.
В круговороті нефатальних змін
він був старий і ще раз обновлявся.

І він спитав: – Чого ти не прийшла
у іншу пору, в час мого цвітіння?

А я сказала: – Ти мені один
о цій порі, об іншій і довіку.

І я прийшла не струшувать ренклод
і не робить з плодів твоїх набутку.
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.

Оце і є усі мої права.
Уже й зникало сонце за горбами –
сад шепотів пошерхлими губами
якісь прощальні золоті слова...