Романс Л. Костенко Переводы

 Я бы написала = посвящение Л. Коэну

 Тот клавесин как будто бы рыдал
 О чем-то грустном. Тихо тлели свечи.
 Старый певец сипел как пеликан,
 Процеживая звук сквозь слой картечи
 Он старый был, и плакал не о нас.
 Тот голос, будто был другой акустики,
 и плыл под люстрами губительный романс,
 и слов прекрасных замирали звуки  те.
 Казалось, будто   пели соловьи,
 И уносили ввысь печаль и будни,
 Звучал романс старинный о любви,
 Певец шептал слова ей безрассудные..
 Он подносил вокал ей как бокал,
 И бабочка дрожала на манжетке,
 Красотка юная назло векам
 К нему спешила в беленькой беретке.
 Потом исчезла музыка. Антракт.
 У зрителей в глазах блестели слёзы.
 Молчали женщины. И всё было не так.
 Всё стало мелким и таким ничтожным.
 И пел  певец - без грима, без прикрас,
 И вновь слова произносил несовременные.
 О! Спойте, спойте, женщинам   романс!
 Ведь так им хочется проснуться королевами

------------------------------
Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.
Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.
На голови, де, наче солов’ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.
Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.
А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.
Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.