Хвала рыцарству Лина Костенко Перевод

            ХВАЛА РЫЦАРСТВУ
 Там , за веками, за сырым туманом,
 Где до сих пор трубит  Роландов рог,
 Одна Любовь была   им  талисманом,
 Который  охранял  их и берёг.
 Была там жизнь озарена красою,
 Любовь и честь ценились больше жизни,
 И что там  Смерть с наточенной   косою? –
 Мужчина!  Рыцарь! сын своей Отчизны!.
 В моих садах мелодии Прованса,
 И жены, жены, жены всех веков! –
 За них   на  смерть  шел рыцарь без аванса,
 Она – ждала лишь цокота подков.
 В монастырях, в землянках, и в столицах,
 В глухих дворцах, похожих на тюрьму,
 Но если рыцарь он,
 О! если рыцарь! _
 Она  бросала розу – лишь ему!
 Гремели вальсы, ангелы кружили,
 Душили будни, дергала семья,
 Печально женщины плечами поводили:
 Где рыцарь мой? Молитва где моя?
 Хоть привяжите, посадите в клетку,
 пусть бог  весть что расскажут, бог весть где,
 Но если рыцарь  ты   - протянет розы  ветку
 И не изменит – никогда, нигде.
 
 Оригинал Л. Костенко

Там, за віками, за гірким туманом,
де трубить вічність у Роландів ріг,
любов була єдиним талісманом,
а талісман ще звався — оберіг.

Було життя осяяне красою,
любов і честь цінились над життя.
І що там смерть з великою косою? —
мужчина, лицар, сонячне дитя!

В моїх садах мелодії Провансу,
і жінка, жінка, жінка всіх віків! —
за неї лицар гинув без авансу,
вона чекала цокоту підків.

В монастирях, фортецях і столицях,
з глухих палаців, схожих на тюрму,
якщо він лицар, —
о, якщо він лицар! —
вона троянду кидала йому.

Гриміли вальси, пурхали амури,
давили будні, смикала сім'я, —
жіноча туга билася об мури:
де лицар мій, молитва де моя?!

І хоч в'яжіть, хоч плітку або клітку,
хоч бозна-хто розкаже бозна-де,
якщо він лицар — жінка кине квітку,
на все життя очима проведе.