Переводы

Міла Стеценко

Мама

    Є багато ласкавих слів, але слово «мама» — найпрекрасніше!
   
    Так сталося, що ми рано втратили маму і нас виховував батько: вчив любити людей, тварин, працювати і чесно йти по життю. У 2013, у віці 92 років, він пішов з життя. Таке відчуття, що половину мого серця поховали. Не вистачає його мудрості, його світлих очей, його розповідей про життя...

    Добре, що поруч з нами живе Валентина Федорівна Лесіна. Розуміючи, як нам не вистачає мами, вона завжди намагалася приголубити нас, підтримати. Спокійна, добра, уважна — в ній є все, чого мені так не вистачало через втрату мами.

    У 1950 році Валентина Федорівна закінчила Білгород-Дністровське медичне училище і працювала в селі Старокозацьке: в пологовому будинку, в інфекційному, хірургічному, терапевтичному відділеннях лікарні.

    Потім відкрила медпункт у селі Петрівка, куди її направили фельдшером. Там познайомилася з майбутнім чоловіком, у 1954 році, і через рік у них народилася дочка Людмила.
 
    Незабаром сім'я переїхала в наше село — Південне, тут і залишилися жити. У всіх селах, де працювала Валентина Федорівна, її дуже любили односельці. Особливо пощастило нашому селу, де вона живе і донині.

    Сорок три роки пропрацювала ця прекрасна жінка фельдшером і досі нікому не відмовляє в допомозі: завжди дасть пораду, обійме, нагодує. Двоє малюків з нашого села з'явилися на світ в її будинку і з її професійною допомогою. Ми завжди знаємо, що вона нам допоможе — і в дощ, і в холод, і вночі, і вдень. Багатьох вона врятувала від смерті, надавши першу допомогу.

    Ми всім селом молимося за Ваше здоров'я, живіть довго, наша дорога тітонько Валя! Світла, безвідмовна, улюблена всіма нами, а мені хочеться називати Вас МАМОЮ!