Переводы

Євген-Йосип Ларіонов

Акерманські лицарі

Акерманський лицарський турнір.
- Ізя, з нашим щастям на нас закінчився борщ!
- Тату, я в камеру тортур. Бувай!
- Ні, синку. Прощавай.
- Вася, ти диви, які кловуни.
- Степан, ша, не псуйте всім портрети! У нього два метри росту, нерви і ця залізяка, не до столу будь сказана!
- Жоооорик! Жоооорик! Тобі шпикачки свинячі брати?!
- Машуня, я не впевнений, що вони кошерні!
У кутку скандинав у обладунках і грузин з леопардовою шкурою колись на плечі з гучним сопінням мовчки б'ють азіата в європейських обладунках, але з катаною. Він виривається і дивною російською кричить:
- я не грубіянив!!! Я грузинськи вітався!!!
Спершу - представлення команд. Я так розумію, останній шанс похизуватися в чистому і з пір'ям на плюмажах.
Потім у них перерва. Сів у середньовічний ресторанчик. Бограч, шашлики, борщ у хлібі - ну ось це все.
Раптом з намету однієї команди, судячи з прапора - шведської, вивалюється чувак в трусах зі спанчбобом, за яким з улюлюканням і матом, розмахуючи мечами, мчить вся їхня банда. Включаючи коней, кухарів і маркитанку.
Я вже що завгодно, але за рідкісними вигуками англійською почав люто, несамовито заздрити спанчботрусому.
Це не алкаш. Це геній Бахуса!
Поки вони йшли з поля до намету, чувак (головний танк, або як це там у них, надія і опора, коротше) встиг напитися калгановкою до здивування. І продати комусь обладунки та зброю. І зустрів улюблену команду в нірвані та спанчбобі на голому тілі.
Втім, виявилося, що і без нічого він швидкий бігун.
Вся ватага з матами, галасом та атмосферою свята весело помчала вглиб фортеці.
Тут з якогось намету виліз синючий поляк у кілті і з волинкою. Втупивши сліпий і вже поросячий погляд строго перед собою, він побрів між людей, старанно виконуючи пісню вмираючої в димоході кішки на всю потужність легенів.
Шо його клята дудка, шо легені там огого.
Коли вся мішпуха в бодезі скупчилася у вільній від дудочника половині, повернулися шведи, які не наздогнали форварда. Дуже цим засмучені.
Почувши віртуозні котячі крики, вони не змогли пройти повз. Подарунок у вигляді волинщика був прийнятий з ентузіазмом.
Поки колектив вирішував, куди йому запхати волинку, принесли заказані Оленою для мене півлітра хреновухи і борщ з багаття в хлібному горщику.
І мені стало не до всього.