Рецензии на произведение «Поствирусные симптомы после коронавируса»
На странице отображаются все рецензии к этому произведению в обратном порядке, с 3 по 1
Показывать в виде списка | Развернуть сообщения
Показывать в виде списка | Развернуть сообщения
Рецензия на «Поствирусные симптомы после коронавируса» (Мила Менесес)
Здравствуй, Людочка!
А ещё среди поствирусных симптомов Covid-19 -- апатия...
Грустно, когда в СМИ и Интернете так много всего о болезнях.
Когда же уже наконец этот Covid-19 отступит?
С уважением и теплом,
Валентина Петряева 07.05.2021 15:44 • Заявить о нарушении
Здравствуй, Людочка!
А ещё среди поствирусных симптомов Covid-19 -- апатия...
Грустно, когда в СМИ и Интернете так много всего о болезнях.
Когда же уже наконец этот Covid-19 отступит?
С уважением и теплом,
Валентина Петряева 07.05.2021 15:44 • Заявить о нарушении
Рецензия на «Поствирусные симптомы после коронавируса» (Мила Менесес)
Очень своевременная и важная заметка, которую было бы хорошо прочесть как можно большему числу людей.
Читая вверху перечень поствирусных симптомов (пишется, что у каждого пациента один или несколько из этого списка), я вспомнил об алкоголизме. Дело в том, что во время алкогольного опьянения, далеко не у всех страдает память, далеко не у всех появляются признаки неконтролируемой агрессии, или веселья, или сексуальной активности, или, наоборот, сонливости, и так далее. Один известный доктор (забыл фамилию, может, позже вспомню), исследуя феномен алкогольной зависимости, обнаружил, что при опьянении страдают именно те участки мозга или внутренних органов, которые изначально, имеют самый низкий уровень иммунитета.
То есть, поствирусные симптомы точно так же, как и при алкогольной зависимости, проявляется симптомами именно в тех областях организма, которые изначально, имели наиболее низкий иммунитет. А значит, люди, с признаками СХУ, ещё до заболевания ковидом, уже имели предрасположенность к тем симптомам, которые проявились после перенесения болезни. Ковид их попросту ускорил и обнажил, не более.
Спасибо за заметку.
Братислав Либертус Новинки 09.04.2021 22:27 • Заявить о нарушении
Очень своевременная и важная заметка, которую было бы хорошо прочесть как можно большему числу людей.
Читая вверху перечень поствирусных симптомов (пишется, что у каждого пациента один или несколько из этого списка), я вспомнил об алкоголизме. Дело в том, что во время алкогольного опьянения, далеко не у всех страдает память, далеко не у всех появляются признаки неконтролируемой агрессии, или веселья, или сексуальной активности, или, наоборот, сонливости, и так далее. Один известный доктор (забыл фамилию, может, позже вспомню), исследуя феномен алкогольной зависимости, обнаружил, что при опьянении страдают именно те участки мозга или внутренних органов, которые изначально, имеют самый низкий уровень иммунитета.
То есть, поствирусные симптомы точно так же, как и при алкогольной зависимости, проявляется симптомами именно в тех областях организма, которые изначально, имели наиболее низкий иммунитет. А значит, люди, с признаками СХУ, ещё до заболевания ковидом, уже имели предрасположенность к тем симптомам, которые проявились после перенесения болезни. Ковид их попросту ускорил и обнажил, не более.
Спасибо за заметку.
Братислав Либертус Новинки 09.04.2021 22:27 • Заявить о нарушении
Спасибо за прочтение и отклик.
В начале, хочу подчеркнуть, что я использую информацию от учёных, экспертов не только по коронавирусу, но и по МЭ/СХУ.
Учёные говорят, что организмы у людей очень индивидуальны. Но они находят закономерности и общности.
Насколько я поняла тебя, ты прав. Вот что говорит доктор Ян Липкин, директор Центра по инфекциям и иммунитету и эксперт по коронавирусу и МЭ / СХУ, в интервью #MEAction: «Я бы не сказал, что коронавирус является причиной миалгического энцефаломиелита (МЭ/СХУ). Скорее, его вызывают врожденные иммунные механизмы в ответ на вирус. Что означает, что МЭ / СХУ могут инициировать многие вирусы».
Ещё раз благодарю.
с уважением
Мила Менесес 11.04.2021 13:09 Заявить о нарушении
В начале, хочу подчеркнуть, что я использую информацию от учёных, экспертов не только по коронавирусу, но и по МЭ/СХУ.
Учёные говорят, что организмы у людей очень индивидуальны. Но они находят закономерности и общности.
Насколько я поняла тебя, ты прав. Вот что говорит доктор Ян Липкин, директор Центра по инфекциям и иммунитету и эксперт по коронавирусу и МЭ / СХУ, в интервью #MEAction: «Я бы не сказал, что коронавирус является причиной миалгического энцефаломиелита (МЭ/СХУ). Скорее, его вызывают врожденные иммунные механизмы в ответ на вирус. Что означает, что МЭ / СХУ могут инициировать многие вирусы».
Ещё раз благодарю.
с уважением
Мила Менесес 11.04.2021 13:09 Заявить о нарушении
Ну от, я теж про те. Ми з тобою (і зі вченими) мислимо однаково. Тобто, однакової думки щодо цієї теми. Що МЕ/СХВ, а також СНІД - мають однакову природу: імунодефіцит. Який може бути викликаний чим завгодно. Так само, як і хвороби СНІД як такої не буває, бо у свідоцтві про смерть ніхто не пише: "Помер від СНІДу", чи "Помер від СХУ", - ні, а пишуть якусь іншу хворобу, в тому числі і коронавірус, який уражає життєво важливий орган. Тобто, МЕ/СХВ чи СНІД це не хвороба, а стан імунодефіциту, як старість. Ніхто не пише: "Помер від старості" - ні. Пишуть якусь хворобу, викликану вірусом чи травмою певного органа. І цей імунодефіцит може мати спочатку свою окрему локацію, яка може бути вродженою, а потім поширитися на увесь організм.
Я прислухаюся до свого організму, і усвідомлюю, що мій стан СХВ невиліковний, що він до кінця життя. І я пристосовуюся, щоби із цим жити. Не ставлю собі задач, які вимагають фізичного чи розумового напруження. Уникаю хвилювань, бо і це теж миттєво виснажує. Тобто, просто живу у своє задоволення. І якщо займаю себе якимось зайняттям - то тільки у тих межах, які мене не втомлюють.
Усе те саме, що і у старості будь-якої людини. Тобто, у людей зазвичай старість наступає поступово, а у мене вона почалася 10-го серпня 2014-го року. Я ніколи не помолодшаю, і не буду почуватися бадьорим. Це треба просто прийняти як факт, і жити з цим. Скільки років я проживу у такому стані аж до смерті? Знає Бог. Хоча влітку 2009-го ми домовилися із Ним, що я проживу іще 65 років. Тобто, у мене попереду іще 53 роки отакого життя: у стані СХВ. Це дуже багато часу, особливо враховуючи, що я, по суті, змушений буду жити у стані майже повного байдикування. Для психіки це доволі тяжке випробування, і треба мати велику силу волі, щоби змогти насолоджуватися життям в умовах байдикування. Бо нічого не робити - дорівнює чекати смерті. Жити в очікуванні смерті психічно тяжко. Бо кожна людина потребує чимось займати себе, щоби жити цікаво. А якщо ти хворієш СХВ, то щоби жити цікаво, треба мати не тільки велику силу волі, а й постійну сторонню допомогу. Хтось здоровий, хто присвятить своє життя, аби нянькатися з тобою... Робити замість тебе усе те, що фізично не під силу робити тобі. Проживати одне життя на двох. Як сіамські близнюки...
Тато пообіцяв, що така людина у мене буде. І у мене буде настільки цікаве життя, що жодній людині на світі і уявити тяжко, наскільки воно здатне бути цікавим у людини, хворої на СХВ.
Братислав Либертус Новинки 11.04.2021 14:23 Заявить о нарушении
Я прислухаюся до свого організму, і усвідомлюю, що мій стан СХВ невиліковний, що він до кінця життя. І я пристосовуюся, щоби із цим жити. Не ставлю собі задач, які вимагають фізичного чи розумового напруження. Уникаю хвилювань, бо і це теж миттєво виснажує. Тобто, просто живу у своє задоволення. І якщо займаю себе якимось зайняттям - то тільки у тих межах, які мене не втомлюють.
Усе те саме, що і у старості будь-якої людини. Тобто, у людей зазвичай старість наступає поступово, а у мене вона почалася 10-го серпня 2014-го року. Я ніколи не помолодшаю, і не буду почуватися бадьорим. Це треба просто прийняти як факт, і жити з цим. Скільки років я проживу у такому стані аж до смерті? Знає Бог. Хоча влітку 2009-го ми домовилися із Ним, що я проживу іще 65 років. Тобто, у мене попереду іще 53 роки отакого життя: у стані СХВ. Це дуже багато часу, особливо враховуючи, що я, по суті, змушений буду жити у стані майже повного байдикування. Для психіки це доволі тяжке випробування, і треба мати велику силу волі, щоби змогти насолоджуватися життям в умовах байдикування. Бо нічого не робити - дорівнює чекати смерті. Жити в очікуванні смерті психічно тяжко. Бо кожна людина потребує чимось займати себе, щоби жити цікаво. А якщо ти хворієш СХВ, то щоби жити цікаво, треба мати не тільки велику силу волі, а й постійну сторонню допомогу. Хтось здоровий, хто присвятить своє життя, аби нянькатися з тобою... Робити замість тебе усе те, що фізично не під силу робити тобі. Проживати одне життя на двох. Як сіамські близнюки...
Тато пообіцяв, що така людина у мене буде. І у мене буде настільки цікаве життя, що жодній людині на світі і уявити тяжко, наскільки воно здатне бути цікавим у людини, хворої на СХВ.
Братислав Либертус Новинки 11.04.2021 14:23 Заявить о нарушении