Крізь туман проступають обриси міських будівель.Уява може перетворити їх на що завгодно.Реальні речі й символи настільки наближуються, що сприйняття краєвиду має у собі щось від містичного.Уява легко й вільно почуває себе в таких місцях, але якщо вона не рухатиметься далі,то захиріє й зникне таємниця.
Уява мусить бути пронизана промінням думки, коли йдеться про художню прозу.Це той каркас, що її втримує від аморфності.Коли сонце в зеніті - туман зникає остаточно, і втрачається шанс відшукати у ньому щось справді незвичайне.
